Спецпроект

Поляки дискутують, чи потрібно було повставати проти німців

У Польщі тривають урочистості з нагоди річниці початку Варшавського повстання 1944 року - одного з найбільш трагічних епізодів війни. Однак цьогоріч їх затьмарили слова міністра закордонних справ Радослава Сікорського - він сказав, що масові жертви повстанців були непотрібними.

Про це повідомляє "Ґазета Виборча" .

Затятий дописувач до Twitter Радослав Сікорський одним коротким реченням у цьому ресурсі спричинив справжній скандал. У хвилину дозвілля пан міністр написав дослівно таке: "Нам треба зробити свої висновки із цієї національної катастрофи".

До свого коментаря на Twitter Радослав Сікорський додав посилання на сайт, який об'єднує противників героїзації Варшавського повстання. Або як вони самі себе називають - "противників культу злочину Варшавського повстання".

Автори сайту аргументують свою позицію тим, що сигнал до повстання у Варшаві був поданий за невиправданої ситуації.

Польське підпілля довгий час готувались до вибуху: збирали зброю, вишколювали молодь, створювали воєнізовані структури. Бажання відкрито боротись із нацистами було величезне, підтверджене до того ж національними міфами про Січневе та Листопадове повстання.

За вашу і нашу свободу. Про Листопадове повстання проти імперії

Але на серпень 1944 року Армія Крайова об'єктивно не мала таких ресурсів (людських та військових), щоб протиставити себе німецьким регулярним військам. До того ж, у лавах підпільників була переважно необстріляна молодь (і навіть діти), озброєна легкою стрілецькою зброєю (рушниці, пістолети, зрідка автомати), а про таку військову техніку як танки, гармати та літаки повстанці могли лише мріяти.

Розрахунок командування повстанням був лише на те, що німецька армія є деморалізована і не буде чинити якогось особливого спротиву. Окрім того, за лічені дні очікувалось прибуття радянських військ.

Результатом 63-ох днів Варшавського повстання була капітуляція повстанців перед німцями. Жертвами стали майже 18 тис. польських підпільників та близько 200 тис. цивільного населення.

Сповідь ката. Розповідає той, хто убивав від імені підпілля АК

У руїни було перетворено близько 25% усієї Варшави. Втрати величезні і, на переконання критиків повстання, неспівмірні із результатом.

Допис чинного міністра закордонних справ Польщі у Twitter викликав критичну заяву керівників опозиційної партії "Право і справедливість". Адже у такому висловлюванні урядовця вони вбачають не лише посяганя на національні символи, але і відвертий закид у бік своєї політичної сили.

Нагадаємо, що найбільшої героїзації Варшавське повстання набуло за керівництва покійного президента Леха Качинського. Саме під його патронатом був збудований величний музей цього повстання.

"Ніч музеїв" у Варшаві - реконструкція повстання і транспорт часів ПНР

У свою чергу Президент Польщі Броніслав Коморовський вже прокоментував висловлювання свого однопартійця (партія Громадянська платформа) як "абсолютно недоречне". І додав, що цей факт для нього був "неприємний".

Проблему вже підхопили ліберальні ЗМІ Польщі.

Та ж "Ґазета Виборча" на своїх сторінках вміщує статтю "Суперечка про Варшавське повстання. Я боюся вимовити слово "беззмістовно", у якій містяться досить критичні висловлювання щодо доцільності оголошення повстання.

Цим видання розпочинає широку громадську дискусію. Ось деякі із цитат, які наводить газета:

Павел Ясеніца, польський інтелектуал, дисидент, 1949 рік:

"...Повстання було мілітарно спрямоване проти німців, політично - проти совєтів, демонстративно проти англосаксів, а фактично - проти Польщі".

Українці і росіяни у Варшавському повстанні

Генерал Владислав Андерс, керівник Польського корпусу на Західному фронті:

"Для мене повстання було несподіванкою. Вважаю, що саме це і є найбільшим нещастям. Повстання не мало жодних шансів, разом з тим наразило на жахливі репресії не лише нашу столицю, але і окуповану німцями територію країни...

Я та мої колеги із Корпусу завжди були переконані, що у той час, коли Німеччина вже напевне програє, а більшовики так само вороже вступили до Польщі, як і в 1939 році, вбиваючи наших найкращих людей - повстання було не лише беззмістовним, але і було навіть злочином".

Підготував для ІП: Остап КОЗАК

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.