Спецпроект

47% українців знову проголосували б за Незалежність, стільки ж хочуть в СРСР

Кількість прихильників незалежності Україна зменшилося майже вдвічі порівняно з 1991 роком, але якби референдум відбувся у квітні, то українці, як і 20 років тому проголосували б за незалежність.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного у квітні Інститутом соціології НАН України, якби референдум відбувся у квітні, то за незалежність України проголосували б 46,6% опитаних, проти - 27,8%. Відповіли, що їм байдуже - 11,5% респондентів, вагалися з відповіддю - 12,5%.

У той же час соціологи констатують, що в порівнянні з 2001 роком кількість прихильників незалежності України зменшилася на 10% за рахунок тих, кому сьогодні це питання байдужe, а кількість противників залишилася незмінною.

При цьому 47,4% опитаних жалкують про розпад СРСР, 29,7% - не шкодують, 10,4% опитаних відповіли, що їм це байдуже, 12,5% не змогли відповісти.

Українці шкодують за СРСР менше, ніж росіяни

З 1994 року практично не змінилася кількість тих, хто повністю вітає зміни, що відбулися, вважаючи їх прогресивними, незважаючи на труднощі і недоліки: 10% в 2011 році і 8% в 1994 році. У той же час різко зменшилася частка тих, хто вважає ці зміни необхідними: з 43% в 1994 році до 25% в поточному році.

Кількість тих, хто вважає, що необхідності докорінних змін не було, і потрібно було лише покращувати існуючий на той час порядок життя, збільшилася з 19% до 23%, а тих, хто із задоволенням повернув би те, що було в "доперебудовний" період, збільшилася з 17% до 19%.

Одночасно суб'єктивне життєсприйняття українців за останні роки істотно покращилося. Так, в 1998 році 60% населення Україні вважало, що "терпіти важке положення вже неможливо", а в 2011 році 53% відповіли, що "жити важко, але можна".

Однак у порівнянні з 1994 роком у громадян Україні стало значно менше сподівань на краще: кількість тих, хто сподіваються на поступове поліпшення, зменшилася з 52% до 39%; тих, хто очікує погіршення, збільшилася з 20% до 28%; тих, хто намагається не думати про завтрашній день, збільшилася з 18% до 23%.

36% українців вважають Сталіна великим вождем

Опитування було проведено в рамках багаторічного проекту Інституту соціології НАН України "Моніторинг соціальних змін", який проводиться з 1992 року. Було опитано 1,2 тис. респондентів за репрезентативною вибіркою.

На всеукраїнському референдумі в 1991 році за незалежність України проголосували 90,32% громадян, які взяли участь у голосуванні.

Нагадаємо, що у березні 2011 року соціологічна компанія Research&Branding Group провела опитування, згідно з яким 47% українців хотіли би збереження Радянського Союзу, а 51% знову вибрав би Незалежність.

Інші цікаві соціологічні факти, пов'язані з СРСР: 70% українців вважають День Перемоги 9 травня великим святом; 60% українців вважають Голодомор геноцидом; 25% молодих українців незадоволені результатами горбачовської "перебудови".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.