Спецпроект

Розстріляні на перевалі могли бути прикордонниками Карпатської України

Останки розстріляних людей, знайдених археологами біля Верецького перевалу, могли належати бійцям прикордонного відділу Карпатської Січі на чолі зі Степаном Гинилевичем.

Про це "Історичній Правді" повідомив президент Середовища УГВР, працівник штабу Карпатської Січі (армії Карпатської України - ІП) в 1939 році Євген Стахів.

"Описані ІП останки знайденого чоловіка років 35-50 , з годинником і офіцерською портупеєю, напевно належать Степану Гинилевичу - коменданту охоронного відділу Січі на кордоні з Галичиною, - сказав Стахів. - Їхній відділ стояв на заваді польським диверсантам, які мали влаштовувати акції саботажу новопроголошеній державі".

1939: Проголошення незалежності Карпатської України (ВІДЕО)

За словами Стахіва, у 1939 році він їздив до відділу Гинилевича з інспекцією: "Вони тоді базувалися в селі Торунь (нині Межигірський район Закарпаття - ІП). Гинилевич, син священника з Перемишля, був моїм земляком і ми з ним спілкувалися.

Степан Гинилевич носив портупею і форму поручика Карпатської Січі, мав біля 40 років, тож цілком підходить під опис невідомого офіцера, знайденого у братській могилі у Воловецькому районі Закарпаття.

 Знайдені речі, які могли належати Гинилевичу

Стахів також припустив, що в тій же могилі може бути похований інший боєць прикордонного відділу Карпатської Січі Матій "Мацько" Гасин - брат майбутнього полковника УПА Олекси "Лицаря" Гасина.

Нагадаємо, що археологи комунального підприємства Львівської облради "Доля" (пошук поховань учасників визвольних змагань і жертв воєн та репресій) знайшли на Верецькому перевалі з закарпатського боку дві братські могили людей, розстріляних не раніше другої половини 1938 року. 

 Ще одна братська могила карпатських січовиків (ФОТО)

Свідчення місцевих мешканців і одяг та особисті речі похованих з величезною імовірністю свідчать, що вони були бійцями армії Карпатської України, розстріляними угорськими військами навесні 1939-го.

Євген Стахів - член ОУН з 1934 року, боєць Карпатської Січі, учасник похідних груп ОУН на Східну Україну, засновник націоналістичного підпілля на Дніпропетровщині і Донбасі, один із засновників Української Головної Визвольної Ради, прибічник демократичного крила ОУН, кавалер орденів "За заслуги" і Ярослава Мудрого.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.