Спецпроект

На Тернопільщині знайшли невідомий замок. Поки що на карті

Сенсаційне зображення на карті, виготовленій майже двісті років тому, продемонстрували в Національному заповіднику "Замки Тернопілля".

Про це повідомляє "Погляд".

Під час дослідження окремих аркушів кадастрової карти Збаража, котрий восени відзначатиме 800-річчя з часу першої літописної згадки, старший науковий працівник науково-дослідного відділу заповідника Руслан Підставка виявив обриси досі не відомого замку.

Розташований він на території села Залужжя, поблизу Збаража.

"Аналіз ескізного зображення об'єкта, - каже Руслан Підставка, - дозволяє з досить високим ступенем вірогідності стверджувати, що це оборонно-фортифікаційна споруда баштово-стінового типу, з двоярусною в'їзною брамою. Проте для остаточного визначення функціональної приналежності об'єкту потрібно провести археологічні розкопки на місці його зображення на карті. На вказаній ділянці старої мапи через збільшуване скло чітко видно обриси замку з вежами, стінами - мурами та бійницями. Малюнок тушшю повністю автентичний манері виконання інших топографічних знаків на карті.

Невідома досі фортифікаційна споруда знаходиться на північний захід від Спасо-Преображенської церкви 1600 року.

Цей храм розташований на місці Свято-Онуфріївського монастиря ХІІІ ст., та залишків Старозбаразької фортеці ХІV століття. Сама ж окреслена територія, як стверджують історики та археологи, належить до так званого "літописного Збаража" Х-ХІІІ століть.

За словами завідувача відділом Центрального державного історичного архіву у Львові Уляни Кришталович, на кадастрових картах в жодному випадку не практикувалося нанесення інших позначок, зокрема й ескізів, крім передбачених легендою.

Замки і храми Західної України з повітря (ФОТО)

Неймовірність зображення на кадастрі Залужжя ескізу оборонної будівлі може пояснюватися тим, що в умовних знаках не було відповідного зображального значка і геодезисти та картографи просто нанесли ескіз. Оскільки карта виконана у 1830 році, то ймовірно, за цей час споруда була зруйнована, чи просто розібрана.

Крапку над "і" можуть поставити топографічні карти Королівства Галичини та Лодомерії. 413 аркушів карт розміром 42×62 см, датованих 1779 - 1782 рр. нині зберігаються у Військовому архіві Відня.

Місяць тому там побував кореспондент УКРІНФОРМу і дізнався, що за попередньою домовленістю науковці архіву доктор Роберт Рілл та Отто Келнер готові надати Національному заповіднику "Замки Тернопілля" мікрофільми із топографічними картами Австро-Угорської імперії, куди свого часу входила Галичина, й зокрема Тернопільщина.

Можливо, тоді остаточно з'ясується, чи відповідає виявлений на старій карті малюнок реальному фортифікаційному об'єкту, про який ніхто в Україні досі не знав.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.