Спецпроект

На Львівщині знайдено бідон з архівом українського підпілля (ФОТО)

Знайдений мешканцем Львівщини бідон із повстанськими документами передано до Національного музею "Тюрма на Лонцького". Ці матеріали стануть частиною архіву Центру досліджень визвольного руху.

Вчора до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" у Львові привезено матеріали повстанського архіву, знайденого два тижні тому. Документи, які зберігалися в молочному бідоні, виявив у лісі мешканець одного із сіл Пустомитівського району Львівської області. 

Директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий говорить: "За попередніми оцінками - це документи одного з районних проводів ОУН Пустомитівщини за 1948-1951 рр. Комплекс складається з інформаційних звітів, писаних від руки, підпільних видань ОУН, таких як листівки, журнал "Ідея і чин", також "квитів" (розписок про отримання повстанцями від селян матеріальних речей та продуктів в обмін на підпільні гроші - бофони) та інші документи.

Найбільш цікавою в знахідці є серія із чотирьох бофонів на Великодню тематику, номіналами п'ять та двадцять карбованців, які були досі не відомі та не каталогізовані". 

Так виглядає одна зі знахідок з пустомитівського бідону

На жаль, бідон із часом трохи прогнив, тому частина документів втрачені, а решта в задовільному стані, але потребують реставрації, оскільки є крихкими. 

Знахідка буде частиною архіву Центру досліджень визвольного руху - незалежної наукової організації, одного з творців Національного музею "Тюрма на Лонцького". Після реставрації документи будуть переведені в цифровий формат, описані і готові до використання науковцями, а найцікавіші - експонуватимуться в музеї.

Чорні археологи продають архів УПА за 500 тисяч + ФОТО

Історик, голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В'ятрович додав: "Саме завдяки розгорнутій спільними зусиллями інформаційній роботі в медіа ця знахідка потрапила не до "чорних археологів", а звідти на ринок артефактів, а туди, де вона й має бути - до науковців і музею".

 Незабаром, після реставрації, документи стануть доступними для дослідників

За повідомленням прес-центру Центру досліджень визвольного руху, люди, які передавали архів, наголосили, що передали його науковцям, аби ця частинка нашої історії була доступна громадськості, а не стала предметом торгів чи загубилася в таємних архівосховищах.

Поповнення архіву ЦДВР віднайденими матеріалами сталося внаслідок роботи, яку провадить Центр, Національний музей "Тюрма на Лонцького" та створена нещодавно Тимчасова контрольна комісія з вивчення діяльності "чорних копачів" Львівської обласної ради, до якої як експерта запрошено історика Руслана Забілого.

Лопатою і детектором. Чорні археологи змінюють офіційних

Поштовхом до створення комісії стало інтернет-повідомлення про продаж повстанського архіву "чорними копачами", а також плюндрування поховань повстанців, вояків різних армій під час Першої та Другої світових воєн, несанкціоновані розкопки місць боїв. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.