Спецпроект

На Одещині хочуть встановити пам'ятник Ойстраху і його вчителю

Влада Одеської областi сподiвається до кiнця року, до 140-рiччя вiд дня народження знаменитого скрипаля Петра Столярського, перепоховати його прах в Одесi.

Зараз Столярського поховано в Одесі, повідомляє "Інтерфакс" .

"Сподiваємося, що до осенi 2011 року прах буде доставлено. Ми плануємо поховати його на одному з одеських кладовищ з установленням пам'ятника на могилi Столярського", - повiдомив заступник голови Одеської обладмiнiстрацiї Дмитро Волошенков.

Крiм того, обласна влада хоче встановити пам'ятник одному з вiдомих учнiв школи Столярського - Давиду Ойстраху.

"Пам'ятник вже вiдлито у бронзi i вiн перебуває в Києвi. До кiнця лiта його привезуть до Одеси... Я впевнений, що керiвництво мiста пiде нам назустрiч", - сказав Волошенков.

За його словами, пам'ятник Давиду Ойстраху роботи українського скульптора Миколи Олiйника заплановано встановити в самому центрi Одеси, неподалiк вiд будiвлi Одеського нацiонального театру опери та балету.

З нагоди перепоховання праху Петра Столярського в Одесi заплановано провести низку заходiв, зокрема концерт, в якому вiзьмуть участь учнi та випускники школи iм. Столярського та вiдомi скрипалi.

Петро Столярський народився 18 (30) листопада 1871 року в Липiвцях Вiнницької областi, помер 29 квiтня 1944 року в Свердловську (нинi Єкатеринбург, РФ). Народний артист Української РСР, засновник першої в СРСР спецiалiзованої музичної школи для обдарованих дiтей у Одесi.

Давид Ойстрах народився 17 (30) вересня 1908 року в Одесi, помер 24 жовтня 1974 року в Амстердамi. Видатний радянський скрипаль, альтист, диригент i педагог, професор Московської консерваторiї. Народний артист СРСР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.