Спецпроект

30 років тому був виявлений СНІД

Перші випадки захворювання, яке стало відоме як синдром набутого іммуного дефіциту (СНІД), вперше були зареєстровані 30 років тому в Каліфорнії.

5 червня 1981 року американський Центр з контролю і профілактики хвороб зробив повідомлення про випадки пневмоцистної пневмонії в поєднанні з саркомою у чоловіків, що практикували гомосексуальні стосунки, повідомляє УНІАН.

За даними ООН, з 1981 року від СНІДу загинули 30 млн. людей у світі, і приблизно стільки ж зараз інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який загрожує переходом у СНІД.

Як повідомляється в доповіді ООН, оприлюдненій минулого тижня, в багатьох країнах кількість інфікованих скорочується, проте мільйони хворих на ВІЛ/СНІД не одержують ліків, які їм необхідні.

В Україні перший випадок інфекції зареєстровано в 1987 році. Загалом у країні, за даними Світової організації з охорони здоров'я, є від 160 до 190 тисяч хворих на ВІЛ/СНІД. З них тільки 16 тисяч отримують відповідні ліки.

За даними благодійного фонду "Міжнародний Альянс з ВІЛ\СНІД в Україні", зараз Україна займає перше місце в Європі за поширеністю ВІЛ/СНІД. Станом на 2010 рік офіційно зареєстровано майже 182 тисяч випадків ВІЛ-інфекції, у тому числі 37 тисяч випадків захворювання на СНІД та 21 тисяча смертельних випадків від цієї хвороби.

Раніше основним шляхом передачі інфекції в Україні був шприц під час вживання наркотиків. Починаючи з 2006 року, домінувати став статевий шлях.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.