Спецпроект

Захід не хотів незалежної України - архів Горбачова

Провідні політики Заходу побоювалися незалежності України і в розмовах із останнім лідером СРСР часто висловлювали занепокоєння з цього приводу.

Про це повідомляє "Главред" із посиланням на британського історика Павла Строілова, котрий скопіював з комп'ютерної мережі Фонду Горбачова архів з записами переговорів.

Західні політики, схоже, вели переговори і з керівниками УРСР, хоча й не акцентували про це у розмовах із Горбачовим.

Нижче - кілька знакових фрагментів горбачовських розмов.

Прем'єр-міністр Великобританії Маргарет ТЕТЧЕР, 20 листопада 1990 року:

"Востаннє, коли я була в Радянському Союзі, я відчула, що люди діють ніби в умовах вакууму влади. Але цього не може бути. Свобода може існувати лише в умовах твердої законності. Більш розумні люди казали мені: ми чекаємо, хочемо подивитися, як буде розподілено владу між центром і республіками.

Але інші стверджували, що лише самі республіки будуть вирішувати, що вони віддадуть центру. А я казала їм, що тоді країна не зможе функціонувати. Спочатку визначається центр, потім повноваження передаються республікам.

Я бачила демонстрації з гаслами про те, що українські солдати не будуть служити центральному уряду. І це дуже стурбувало мене, адже свобода неможлива без фундаменту влади. І ще одне стурбувало мене. Люди чекають, що для них хтось щось зробить. Але ж воля - це відповідальність. А люди працюють абияк, без твердого управління".

Канцлер ФРН Гельмут Коль 5 липня 1991 року:

". Я хотів би... донести до керівників України нашу думку про те, наскільки важливо уникати дій, які б створювали на Заході враження того, ніби СРСР ось-ось розпадеться на конгломерат окремих республік".

Міністр іноземних справ ФРН Ганс-Дітріх ГЕНШЕР, 26 жовтня 1991 року:

"Розмовляючи минулого тижня в Києві, я казав українським керівникам: у нас в Європейському співтоваристві 12 держав. Ми прагнемо до створення спільної європейської держави; у нас зараз 12 валют, а ми хочемо створити єдину спільну валюту.

Бачте, яка різниця: Європа прагне до єднання, а ви шукаєте будь-які приводи, щоб роз'єднуватися. Це парадоксально і не може бути нічим виправдано".

Президент США Джордж БУШ, 29 жовтня 1991 року:

"Так, я приймав Кравчука, Акаєва. Ми маємо контакти з республіками, намагаючись, щоб вони не підривали ваші позиції. І я завжди кажу: ми зацікавлені в тому, щоб республіки домовилися з центром, ми хочемо допомогти вам, а для цього необхідно, щоб ви домовилися.

Незалежність України: як воно було у 1991-му і як буде у 2021-му

І, звичайно, військові питання, роззброєння, ядерна зброя. Я завжди підкреслюю роль президента Горбачова. А коли Україна стала робити заяви з цих питань, то це викликало велике занепокоєння... Сенатори питають, що це за нова армія у 450 тисяч людей, коли треба ратифікувати договір по звичайних збройних силах в Європі?"

Прем'єр-міністр Іспанії Феліпе Гонсалес МАРКЕС, 30 жовтня 1991 року:

"Коли вони [західні лідери - ІП] бачать, що Україна, нехай із передвиборчих міркувань, але має намір мати свою грошову одиницю чи армію (нехай без ядерної зброї), оскільки не довіряє Росії, в цій ситуації їхня віра у збереження Союзу може спиратися виключно на наявність фігури Горбачова.

Але, погодься, у відносинах з такою країною цього недостатньо. Я радий, що ти згоден зі мною, що в сьогоднішніх умовах для політика з великої літери, політичний союз республік важливіше, ніж економічні зв'язки. Без першого не буде і другого.

...Буш не міг тобі сказати цього, але я впевнений, що в голові у нього постійно сидить думка: а раптом Єльцин опиниться на коні? І Бушу важко дорікнути в чомусь, мені легше було зробити свій вибір. Мені здалося, що на голову не налазить те, що німці вирушили в Москву просити автономію для радянських німців. Облиште, панове, це все одно, що я завтра попрошу автономії для двох мільйонів іспанців в Аргентині. Та мене стусаном в одне місце звідти виб'ють за це.

...Я, до речі, готовий повторити все це і в тебе вдома. Особливо руки сверблять поговорити з українцями: що вони думають, що, відокремившись, стануть Францією чи Німеччиною?

...Можу сказати тільки одне: ми не можемо жити, перебуваючи в залежності від того, буде чи не буде інфаркту у Михайла Горбачова. Нам потрібен сам Горбачов, і нам потрібен стабільний, потужний інститут Президента СРСР".

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.