Спецпроект

Анонс: завтра у Львові відкриють виставку про жінок-остарбайтерів

У день початку радянсько-німецької війни, яка принесла жорстоку німецьку окупацію, Національний музей "Тюрма на Лонцького" відкриває виставку "Тріщина крізь усе життя" про долі українських жінок-остарбайтерок.

План заходів:

о 9:45 громадськість покладе квіти до пам'ятника жертвам політичних репресій (біля Національного меморіалу "Тюрма на Лонцького")

о 10:15 розпочнеться панахида за жертвами комуністичних та нацистських злочинів у подвір'ї колишньої в'язниці КГБ і Гестапо - "Тюрми на Лонцького"

об 11:00 відкриття виставки про жертв нацистської окупації "Тріщина крізь усе життя"

Експозиція розповідає про життя десятьох українських жінок у нестерпних умовах нацистської Німеччини.

Марцеліну із Дубовця, Ганну з Гут, Тетяну із Путивля, Єлизавету з Мелітополя силоміць вивезли на чужину - як писалося у пропагандистських нацистських листівках, "працювати на велику німецьку державу".

Про долі українських остарбайтерів читайте в проекті родинних спогадів "Неписана історія"

Комусь із них тоді було лише 14-15 років, деякі встигли одружитися, чекали первістків. Усіх раптово забрала поліція, щоб вкинути у німецькі ешелони й погнати на Схід, де на їхню рабську працю вже чекали заводи й фабрики нацистської диктатури.

Експозиція працюватиме від 22 червня до 30 липня на другому поверсі музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" щоденно від 11:00 до 18:00. Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.