Спецпроект

Вперше в історії України пошуковці спробують об'єднатися

18 червня у Києві відбудеться Перший Всеукраїнський з'їзд пошукових організацій.

Про це "Історичну Правду" повідомили організатори заходу.

На з'їзді будуть представлені пошукові організації з 22 областей України, які працюють виключно в межах чинного законодавства та займаються питаннями пошуку і перепоховання загиблих воїнів ІІ світової війни, відновленням оборонних об'єктів тощо. Всього очікується присутність понад 130 делегатів.

За словами організаторів, цей захід не є комерційним та не має політичного спрямування. Вперше в історії незалежної України пошуковці вирішили об'єднатися, щоб вивести свою діяльність на якісно новий рівень.

"Сьогодні пошуком останків загиблих воїнів у нашій країні займаються лише ентузіасти, причому за власний кошт, - зазначив голова оргкомітету з'їзду Ярослав Жилкін. - Ми вирішили створити Всеукраїнське громадське об'єднання, щоб поєднати наші можливості та зусилля для розвитку пошукового руху, налагодження співпраці з державними органами".

За словами Жилкіна, серед першочергових завдань пошуковців:

- внесення змін до пошукового законодавства,

- протидія незаконним копачам, які по суті є просто мародерами,

- ініціювання прийняття державних та регіональних програм з охорони історико-культурної спадщини.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.