Спецпроект

У парламенті Таджикистану знайшли комуністичну криївку

У будівлі парламенту Таджикистану виявлено схованку з бюстами Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, а також Карла Маркса і Фрідріха Енгельса.

Про це повідомляє "Інтерфакс" з посиланням на депутата від Компартії Таджикистану Шоді Шабдолова.

Скульптури радянських вождів і основоположників марксизму, за інформацією РІА Новини, були знайдені при реконструкції сходів. "Коли робітники зняли штукатурку, побачили вхід в отвір, де й перебували бюсти Леніна, Маркса і Енгельса, погруддя Сталіна знаходився в тій же кімнаті, але подалі", - розповідає Шабдолов.

На думку депутата, погруддя Сталіна був перенесений у приміщення, розташоване під сходами, ще за часів правління Микити Хрущова, коли демонтувалися пам'ятники, встановлені на честь його попередника.

Що стосується трьох інших скульптур, то вони, як вважає депутат, були заховані у схованці в 1992 році, коли в Душанбе почалися антиурядові виступи, які вилилися згодом у збройні сутички та громадянську війну. Бюст Леніна, як зазначає Шабдолов, був прострелений.

Зображення Леніна, Маркса і Енгельса, виготовлені з гіпсу, представник компартії (з дозволу спікера парламенту) вже переніс у свій кабінет. Бюст ж Сталіна, виготовлений з мармуру, виявився занадто важкий, щоб забрати його відразу (повідомляється, що він важить приблизно 400 кілограмів).

Надалі комуністи, за словами Шабдолова, мають намір звернутися до влади з проханням підібрати місця в Душанбе для встановлення всіх чотирьох бюстів.

Після розпаду СРСР пам'ятники радянським вождям, встановлені в Таджикистані, поступово демонтувалися. У столиці республіки останній пам'ятник Леніну був знесений у 2008 році.

Нагадаємо, що у травні в Таджикистані демонтували найвищий в Азії монумент Леніну, встановлений у колишньому Ленінабаді.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.