Спецпроект

СБУ ДОПИТАЄ ЩЕ 16 ОСІБ У "СПРАВІ ІСТОРИКІВ"

Служба безпеки України вирішила допитати за роботу з історичними документами ще 16 осіб - усіх працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Слідчий відділ управління СБУ у Львівській області викликає на допит усіх працівників музею "Тюрма на Лонцького". Це 16 осіб, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Їх усіх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Директор музею "Тюрма на Лонцького", історик Руслан Забілий вкотре наголосив: "Всі електронні копії документів, незаконно вилучені в мене та в музеї, - історичні, жодної держтаємниці там немає". 

"СБУ досі намагається кваліфікувати історичні матеріали як таємні, хоча не має на це підстав - закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, які містять інформацію про факти порушень прав та свобод людини і громадянина та незаконні дії органів державної влади та їх посадових осіб", - додав історик Володимир В'ятрович.

Незважаючи на це, всі хто бачив, працював з історичними документами, зокрема експонованими в музеї - від прибиральниці до науковців та екскурсоводів - змушені з'являтися на допити в СБУ.

Нагадаємо, що у вересні минулого року СБУ затримала директора музею Руслана Забілого, конфіскувавши у нього комп'ютер та зовнішні диски. СБУ заявила про порушення кримінальної справи за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Після цього СБУ провела обшук у кабінетах істориків музею "Тюрма на Лонцького" у Львові й вилучила два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів. Вилучено також відеосвідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009-2010 років. Досі нічого не повернуто.

Сам Руслан Забілий вважає, що голова СБУ Валерій Хорошковський плутає радянський гриф "Секретно" із сучасним українським грифом "Таємно".

У лютому 2011 року СБУ провела першу слідчу дію в цій справі, допитавши Забілого. За повідомленням історика, слідчих цікавили навчальні матеріали КГБ та інформація про діяльність радянських спецслужб у Прибалтиці.

На захист Забілого висловилися кілька сотень вчених із всього світу та правозахисні і громадські організації.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.