Спецпроект

УПЦ МП РОЗПОЧАЛА БУДУВАТИ ПОВЕРХ ФУНДАМЕНТІВ ДЕСЯТИННОЇ?

Біля фундаменту Десятинної церкви в Києві, де УПЦ Московського патріархату хоче збудувати храм, почалося вивантаження будівельних вагончиків. Охоронці заважають фотографувати, священники кажуть про початок забудови.

Про це "Українській правді" повідомив депутат Святослав Олійник, який став випадковим свідком цих подій.

За словами Олійника, у середу близько 23-ої години до залишків фундаменту одного з перших християнських храмів на Русі - знищеної під час штурму Києва монголами (1241 рік) Десятинної церкви - під'їхало шість вантажівок з будівельними вагончиками, після чого кран почав їх вивантажувати на землю.

"На місце прибув наряд міліції, однак на їх прохання пред'явити документи їм нічого не показали", - розповів депутат.

За словами Олійника, коли один з присутніх почав фотографувати ці події, на нього напав один з тих, хто був задіяний при вивантаженні вагончиків.


 Ось вам і "музеєфікація"...
 
 Фото УП

Далі, за словами Олійника, з дерев'яного зрубу, встановленого поряд з фундаментом Десятинної церкви, вийшов піп. "На питання, що відбувається, він у хамській манері пояснив, що вагончики привезли для початку будівництва Десятинної церкви", - зазначив Олійник. 

Водночас минулого тижня Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви.

Головний архітектор Києва, голова конкурсної комісії Сергій Целовальник зазначив, що протягом декількох днів планується провести ще одне засідання комісії, де буде проведено відкрите голосування для уникнення лобіювання чиїхось інтересів.

Десятинна церква: проекти знищення історичної пам'ятки

За словами архітектора Лариси Скорик, йдеться про два принципово різні варіанти майбутнього проекту відновлення Десятинної церкви.

"Перший - побудувати на цьому місці новий храм і перекреслити можливість подальшого археологічно-історичного використання цього місця та друга концепція - це зберегти можливість археології та забезпечити всі умови конкурсу", - зазначила Скорик.

Нагадаємо, що у березні 2011 року міністр культури Михайло Кулиняк запевнив, що на місці залишків фундаменту Десятинної церкви буде музей, а не церква.

Перед тим головний архітектор Києва Сергій Целовальник повідомив, що "над фундаментом Десятинної не буде побудовано нічого".

В листопаді 2010 року заступник міністра культури України Тімофій Кохан запевняв про протилежне: що указ про будівництво нової церкви підписав особисто Віктор Янукович, а головний архітектор Києва Сергій Целовальник обере найбільш відповідний проект із трьох замовлених.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.