Спецпроект

Історична пам'ять перетворилася на валюту. Ми нею платимо, приміром, за газ

Завжди, коли Україна "віддячує" Росії, то віддячує частиною нашої історичної пам'яті, ця пам'ять перетворилася у певну валюту. До прикладу, ціна на газ та здача Чорноморського флоту.

Таку думку виловив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України Владислав Гриневич під час відкритої лекції в Українському католицькому університеті, повідомляє прес-служба УКУ.

9 травня він прочитав лекцію, присвячену щорічному відзначенню пам'яті про Другу світову війну на тему "Політика пам'яті ІІ світової війни в Україні".

За словами Владислава Гриневича, у Європі немає жодної країни, яка б не створила власну пам'ять про Другу світову війну. "Парадоксально, але навіть нейтральні країни, до прикладу Швейцарія, мають свою історичну пам'ять".

Історик також розповів про моделі пам'яті Другої світової війни: "Сьогодні виділять три такі моделі - західноєвропейська, східноєвропейська (Польща, Прибалтійські країни) та пострадянська модель (Росія, Білорусія, Придністров'я). За президентства Віктора Ющенка Україна перебувала між двома моделями - східноєвропейською та пострадянською, зараз ми остаточно скотилися до останньої".

На думку віце-ректора УКУ Мирослава Мариновича, в Україні, котра розташована між двома цивілізаціями, відбувається накладання двох історичних пам'ятей - східноєвропейської та російської.  

"Перш ніж говорити про створення української політики пам'яті, мені би хотілося, аби у нас відбувся процес збирання знань про війну - це спростує лукаві міфи історії. Те, що відбувається зараз в Україні -  велика підміна понять. Така ситуація склалася через те, що злочинні дії не названі та не кваліфіковані як злочинні, а тому вони можуть бути інтерпретовані як героїчні. До того ж ці злочини не спокутуванні через покаяння, як це відбулось в Німеччині", - додав Мирослав Маринович.  

Професор УКУ, Ярослав Грицак з цього приводу зазначив, що для України слід запровадити модель діалогу: "Тобто ми вибачаємо і просимо вибачення. Не йдеться про створення когерентної, тобто одноцінної пам'яті, а про примирення, адже досвід в Україні є різним у різних регіонах".

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.