Спецпроект

Анонс: реконструкція депортованого лемківського села

Сьогодні, 7 квітня, в Центрі польських та європейських студій Могилянки відбудеться презентація проекту "Голоси з минулого: реконструкція зниклого села Незнайова".

Незнайова - повністю знищене лемківське село, що належало до Горлицького повіту у Малопольському воєводстві (Польща). В рамках радянсько-польського договору про обмін населенням 1945 року усі його мешканці були змушені "добровільно" покинути свої рідні місця.

Вони виїхали до УРСР. Більшість з них спочатку потрапили до колгоспів Сталінської (сьогодні - Донецької) області, а згодом поселилися в містах Західної України (Калуш, Долина, Івано-Франківськ).

Дата проведення: 7 квітня 2011 р., 18:00

Місце: Центр польських та європейських студій при НаУКМА (вул. Волоська 10)

Заплановано дискусію на тему повоєнних депортацій з території Польської народної республіки і УРСР, а відтак, й обговорення ширшого питання польсько-українських відносин у повоєнний час.

Основні питання для обговорення:

- Від "добровільності" до "примусу": повоєнні депортації 1944-1947 рр., наявні в сучасній історіографії інтерпретації обміну населення між ПРН і УРСР 1944-1946 рр., їх причини та наслідки;

- Репатріація, евакуація чи депортація? Чим відрізнялися "добровільні" переселення "українців", в т.ч. лемків, від акції "Вісла" чи виселення німецького населення з польських "новоприєднаних західних земель"?

В рамках презентації буде відкрито документально-фотографічну виставку "Незнайова" (автор: Олексій Качмар), а також представлено інсталяції Наталі Гладик.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.