Спецпроект

МАЙЖЕ 60% УКРАЇНЦІВ ВВАЖАЮТЬ ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ

Близько 60% жителів України погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу.

За результатами опитування соціологічної групи "Рейтинг", які сьогодні озвучив на прес-конференції в агенції "Інтерфакс-Україна" директор групи Олексій Антипович, 58% респондентів вважають Голодомор геноцидом народу. Не згодні з таким визначенням 29%, не визначилися - 13%.

За словами Антиповича, за останній рік спостерігаються певні коливання настроїв українців у даному питанні. Так, у березні 2010 року з тезою про геноцид погодився 61% опитаних, у січні 2011 року їхнє число зменшилося до 53%, а в квітні знову збільшилася - до 58%.

У регіональному розрізі тезу про геноцид розділяють близько 90% жителів Заходу України, 70% півночі і центру і майже 50% східного регіону.

Що стосується указу третього президента України Віктора Ющенка про присвоєння лідеру Організації українських націоналістів Степану Бандері звання "Герой України", то за останній рік змінилася кількість громадян, які підтримують або не підтримують його скасування.

Зокрема, за скасування указу в березні 2010 року виступали 53% респондентів, а в квітні 2011-го їх кількість зменшилася до 51%. Натомість збільшилася кількість тих, хто проти скасування документа про присвоєння Бандері звання Героя - з 28 до 32%.

Визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за незалежність України не підтримує близько половини (49%) опитаних (73% - на півдні країни). 27% респондентів (72% - на заході країни) визнають таку ідею.

Що стосується партійного розподілу прихильників ідеї визнання ОУН-УПА учасниками визвольної боротьби, то вимальовується наступна картина: близько 90% прихильників ВО "Свобода", майже 50% - партій "Фронт змін", "Громадянська позиція" і "Батьківщина", близько 40% - партії УДАР.

Дослідження проводилося з 30 березня по 9 квітня 2011 року. Були опитані 2000 респондентів у віці від 18 років на території всіх областей України, Криму, Києва і Севастополя. Статистична похибка становить не більше 2,2%.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.