Спецпроект

На Рівненщині вшанували загиблих у бою під Гурбами

На місці найбільшого бою УПА з військами НКВС у Здолбунівському районі Рівненської області урочисто вшанували загиблих у ньому воїнів УПА.

Про це повідомляють "Українські Новини".

З нагоди річниці бою в урочищі Гурби, яке було тоді в епіцентрі бою, відбулися панахида та мітинг-реквієм.

На мітингу виступили як представники обласної та місцевої влади, так і представники опозиційних партій, ветерани УПА.

Зараз на місці Гурбенського бою cтворено невеличкий меморіал, споруджено каплицю, тут діє православний чоловічий монастир.

Обласна влада почала створювати на цьому місці Пантеон Героїв, в якому планується перепоховати останки всіх учасників бою, які будуть знайдені в цих місцях.

Нагадаємо, 67 років тому, у квітні 1944 року, на території сучасного Здолбунівського району Рівненської області понад 30 тисяч бійців внутрішніх військ НКВС оточили 5-тисячне угруповання "УПА-Південь", у якому значну частину особового складу становили слабо озброєні новобранці, які ще не мали бойового досвіду.

Карателів НКВС підтримували танки, артилерія, бронепоїзди й авіація.

Після кількох днів боїв (з 21 по 25 квітня) половині повстанців вдалося вирватися з оточення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.