Спецпроект

Вийшов перший том збірника документів про повстанців Сумщини

29 березня у прес-центрі SumyNews відбулася презентація нової книги члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадія Іванущенка "Повстанський рух на Сумщині в 20-30-х рр. XX ст. Т. 1".

Збірник включає нарис-огляд, документи з історії повстанського руху, містить інформацію про причини та перебіг народних виступів, хід підпільної і партизанської боротьби на території теперішньої Сумщини. Також подаються відомості про отаманів, повстанців, організаторів руху Опору та зв'язкових - уродженців краю, ілюстрації та коментарі.

Розрахований на архівістів, дослідників історії визвольного руху, краєзнавців, учителів, студентів, учнів, всіх хто цікавиться історією України. За повідомленням сайту ЦДВР, збірник вийшов завдяки фінансовій підтримці журналіста та телепродюсера Ростислава Мартинюка.

Геннадій Іванущенко - відомий історик, екс-директор Державного архіву Сумської області, звільнений з посади "регіональним" губернатором Юрієм Чмирем, автор кількох документальних книг. 


 

Пропонований перший том збірника про повстанський рух 20-30 років на Сумщині є другою ланкою у публікації цілого циклу збірників документів про український визвольний рух, запланований у свій час Державним архівом Сумської області.

Першою його ланкою став 1-й том збірника "Українське відродження 1917-1920 рр. на Сумщині", який вийшов друком у 2010 році.

Два томи збірника "ОУН-УПА на Сумщині", які висвітлюють документальну базу визвольного руху хронологічно слідом за збірником про повстанський рух 20-30-х років, вийшли друком, відповідно, у 2007 та 2009 роках.

Нарешті, у цьому ж, 2011 році виходить перший том збірника "Інакодумство на Сумщині", який розкриває особливості дисидентства на терені області і хронологічно завершує визвольну тематику ХХ століття.

Суттєва відмінність презентованого збірника документів від попередніх видань у тому, що він розповідає про масову самоорганізацію повсталого народу в умовах окупаційного терору радянської влади, денікінців.

Адже 106 антибільшовицьких повстанських загонів числом близько 40 тис., які діяли протягом 1919-1921 рр. на території Сумщини та прилеглих районів Чернігівщини, є багатозначним фактом. Тому теза про Сумщину як "край партизанської слави" звучить по-новому цікаво і багатообіцяюче.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.