Спецпроект

Директор "Тюрми на Лонцького" відвідав музей-тюрму в Литві

Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий провів презентацію та віртуальну екскурсію для литовських колег-музейників та істориків.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Руслан Забілий на запрошення литовського Центру досліджень геноциду та резистансу відвідав вільнюський Музей жертв геноциду, розташований у колишній тюрмі КГБ. Історик вивчав архівні документи Фонду діяльності радянських репресивних структур у литовському музеї.

На заході, окрім дирекції та працівників Музею жертв геноциду в колишній в'язниці КГБ, були присутні Тереза-Бірута Бураускайте - директор Центру досліджень геноциду й резистансу Литви (аналог Українського інституту національної пам'яті, але зі статусом міністерства), помічник міністра освіти Литви Імантас Меліан, депутати литовського Сейму, представники ветеранської організації Національних партизанів Литви, науковці.

Під час робочих зустрічей із керівництвом Центру досліджень геноциду й резитансу Литви, директором Музею жертв геноциду Євгеніусом Пейкштенісом, членом комісії Сейму із прав людини депутатом Далією Куодіте домовлено про чергові спільні проекти.

"Литовці надаватимуть методично-консультативну допомогу зі створення та ведення експозиційної роботи, участі музею "Тюрма на Лонцького" у музейних заходах на міжнародному рівні. Ми запланували спільні дослідження контактів ОУН та УПА з литовським підпіллям, участі литовців у визвольній боротьбі українців, взаємин литовців та українців під час перебування у радянських таборах", - розповів Руслан Забілий.

Литовці планують відповідний візит до Львова найближчим часом, зокрема для відзначення п'ятиріччя співпраці із Центром досліджень визвольного руху.

З того часу Львів у 2007 році побачив виставку про литовський визвольний рух, а Литва у 2009 році - виставку "УПА. Історія нескорених", яка експонувалася у литовському Сеймі. У науковому збірнику "Український визвольний рух" друкувалися статті литовських дослідників, а в Литві - українських.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.