Спецпроект

Занедбаний Палац Потоцьких хочуть перетворити на Галицький культурний центр

На території палацу родини Потоцьких - засновників Івано-Франківська - має функціонувати Галицький культурно-історичний центр, вважає міський голова міста Віктор Анушкевичус.

"У принципі, в мене і в голови облдержадміністрації бачення таке, що на цьому місці повинен функціонувати потужний культурно-історично-туристичний Галицький центр", - сказав він в інтерв'ю агенції "Інтерфакс" .     

В. Анушкевичус уточнив, що в цьому році в міськбюджеті передбачено 150 тис. грн на реставрацію старовинних воріт в'їзду в колишній маєток Потоцьких.

"Що стосується інших будівель, то потрібні висновки експертів, які визначать ступінь зносу цих будівель і чи можна їх реанімувати, тобто капітально відреконструювати чи все-таки на цій території побудувати нові будівлі, паркові споруди в дусі того часу, коли був побудований Палац Потоцьких", - пояснив міський голова.

В. Анушкевичус наголосив, що реалізація цього проекту можлива в співпраці облдержадміністрації, міста і власника комплексу.
      
За інформацією міськвиконкому, на реставрацію Палацу Потоцьких влада Івано-Франківська планує залучити протягом 2011-2012 років 31,5 млн. грн, у тому числі 30 млн. грн - з державного бюджету і 1,5 млн. грн - з міського бюджету на розробку проектно-кошторисної документації.
      
Як повідомлялося раніше, в 2005 році Генеральна прокуратура порушила кримінальні справи проти чиновників Міністерства оборони за перевищення своїх повноважень під час приватизації 7 військових містечок в Івано-Франківській області.

Серед приватизованих об'єктів - пам'ятка архітектури XVII століття Палац Потоцьких, в якому розміщувався військовий госпіталь, і який перейшов у власність Карпатської нафтової компанії.

2 березня 2006 Івано-Франківська обласна рада погодилася прийняти Палац Потоцьких від Карпатської нафтової компанії в комунальну власність області. А 30 січня 2007 Івано-Франківська міська рада вирішила також прийняти Палац Потоцьких від Карпатської нафтової компанії в комунальну власність міста.

Але документацію з передачі пам'ятки власник не оформив ні з облрадою, ні з міськрадою. Нині Палац Потоцьких перебуває у занедбаному стані.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.