Спецпроект

Коморовський подарував Януковичу двох гуцуликів - "символ спільного минулого"

Сьогодні в Варшавському парку Лазєнки президент Польщі Броніслав Коморовський подарував своєму українському колезі Віктору Януковичу двох коней гуцульської породи.

Про це повідомляє Deser.pl.

Племінних коників звати Рогач і Лагуна - їхні батьки мали нагороди на кінних виставках, тож польські заводчики сподіваються, що гуцулики стануть "добрим додатком і збагаченням до українського конярства".

Польський президент висловив сподівання, що подарунок відродить в українському конярстві "цей слід спільного минулого і спільної традиції так само прекрасно, наскільки красивими є коні гуцульської породи". І згадав, як його мама - донька офіцера кавалерії - вчилася їздити верхи саме на гуцуликах. 

Саме такі коні допомогли збудувати легендарну обсерваторію 1930-их років на горі Піп-Іван

"Хочу сказати президенту Коморовському, що він сьогодні вразив мене в серце", - відреагував на подарунок Янукович.

За словами Коморовського, він хотів зробити протокольний подарунок "так само польський, як і український".  

"З давніх-давен гуцульські коні уможливлювали не тільки зв'язок між мешканцями Карпатського регіону, але й виконували й інтеграційну роль, - йдеться в офіційному прес-релізі президентської канцелярії. - Вони мають настільки лагідний характер, що рекомендуються для терапевтичного впливу на хворих дітей".

В Україні біля 15 кінних заводів, але гуцульською породою вони майже не займаються - такий висновок можна зробити з переліку порід на офіційному сайті корпорації "Конярство України" (юрособа при Мінагрополітики). Хоча на Західній Україні вони досі представлені - бо якнайкраще підходять для гірських умов.

Кінь-гуцулик коштує від однієї до кількох тисяч доларів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.