Спецпроект

У Добкіна обматюкали ветеранів Другої світової?

У приймальні Харківської облдержадміністрації облаяли двох ветеранів, назвавши їх "бл..дями".

Про це пише харківський сайт "Главное".

За словами голови ветеранської організації Куп'янська Ніни Антонович, вона супроводжувала до Харкова на особистий прийом до голови облдержадміністрації Михайла Добкіна жителя села Сельнікове Куп'янського району Івана Кулика.

Кулик - інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни, має 13 поранень, свій фронтовий шлях завершив у Берліні.

За словами Антонович, на прийом до Добкіна вони не можуть потрапити вже близько трьох місяців.

У четвер, 3 лютого, всупереч графіку особистого прийому, розміщеному на офіційному сайті ХОДА, Добкін на прийом громадян також не з'явився.

 
 
Ветерани. Фото "Главного"

Водночас, працівник приймальні Харківської облдержадміністрації, який представився головним спеціалістом Володимиром Ляхіним (у телефонному довіднику ХОДА значиться прізвище Лях), за словами Антонович, неадекватно відреагував на обурення ветеранів.

"Щоб ви, діти війни - бл... ді, швидше здохли!" - дослівно процитувала вона фразу, адресовану ветеранам працівником приймальні облдержадміністрації.

За словами Кулика і Антонович, на допомогу головному спеціалісту приймальні Харківської облдержадміністрації прийшов міліціонер, який спробував якомога швидше випровадити ветеранів Великої Вітчизняної війни на вулицю.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.