Спецпроект

Депутати хочуть заборонити встановлювати пам’ятники Сталіну

Депутати від НУНС Олександр Третьяков та Ірина Геращенко пропонують заборонити встановлення на території України пам'ятників Йосипу Сталіну.

Відповідний законопроект "Про заборону спорудження (створення) пам'ятників і монументів Сталіну та іншим особам, винним в організації Голодомору 1932-1933 років в Україні" зареєстровано у Верховній Раді.

Автори наполягають на забороні спорудження і встановлення пам'ятників причетним до організації Голодомору особам, вина яких встановлена судом - зокрема, "головному ідейному організаторові цієї трагедії Йосипу Сталіну".

Коментуючи свою законодавчу ініціативу, депутати нагадали, що законом публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв, приниженням гідності українського народу і є протиправним.

Депутати підкреслюють, що десятки країн світу та сотні міжнародних організацій визнали Голодомор геноцидом українського народу, засудивши організаторів цього нелюдського акту.

"На жаль, сьогодні сучасні неосталіністи і прихильники так званої "залізної руки" при прямому потуранні влади дозволяють собі безкарно встановлювати пам'ятники катам, знущаючись таким чином над пам'яттю народу", - зазначили автори документу.

"Тому потрібно законодавчо закріпити норму про заборону встановлювати пам'ятники диктаторам", - додали вони.

На їхню думку, "пам'ятники катам викликають негативну реакцію суспільства, вони є прямою провокацією, про що свідчать останні події навколо встановлення, а потім пошкодження пам'ятника Сталіну в Запоріжжі, а також спроби "прикрасити" цим ідолом Одесу".

Нагадаємо, що мер Запоріжжя днями повідомив, що "мала архітектурна форма" у вигляді силумінового погруддя Сталіна біля обкому Компартії була встановлена незаконно.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.