Спецпроект

Провідний інформаційний ресурс про релігію в Україні та світі відзначає свій перший ювілей

Колегам зі Львова, які десять років тому створили Релігійно-інформаційну службу України, - многая і благая літа!

Сьогодні виповнюється 10 років відтоді, коли з'явилася Релігійно-інформаційна служба України. За цей час колектив на чолі з Тарасом Антошевським створив один із найкращих і найпопулярніших вітчизняних онлайн-проектів про релігію в Україні та світі.

Сайт створює власні новини, готує аналітичні публікації, надає простір для блогерів, які пишуть про мораль і релігію, провадить інтернет-конференції з представниками різних християнських конфесій, релігієзнавцями, має власний "довідник релігій" тощо. Прикметно, що все це можна прочитати трьома мовами - українською, російською та англійською.

Нещодавно почав працювати "Богословський портал".

Сьогодні ж, о 10.30 у Львові в конференц-залі Українського католицького університету відбудеться презентація "10 років на пульсі релігійного життя України" з нагоди 10-річчя діяльності РІСУ.

У рамках заходу про місію та покликання РІСУ розповість проректор УКУ, відомий дисидент Мирослав Маринович. З доповіддю про діяльність та здобутки "Десять років як десять днів" виступить директор РІСУ Тарас Антошевський.

Під час презентації буде представлено фільм про діяльність РІСУ впродовж минулих 10 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.