Спецпроект

Екс-директор архіву СБУ: якби у Європі з'явився пам'ятник Гітлеру, його б теж підірвали

"Відповідальність за підрив пам'ятника Сталіну має нести українська влада, яка не спромоглася завадити тому, щоб він був поставлений", - вважає історик Володимир В'ятрович, який у 2009-2010 роках був директором архіву Служби безпеки України.

Володимир В'ятрович, який у Гарвардському університеті досліджує архів одного з керівників Організації українських націоналістів, Миколи Лебедя, розказав "Голосу Америки", що пам'ятник Сталіну в Україні - це те саме, що монумент Адольфа Гітлера в європейській країні.

"Якби пам'ятник Гітлеру зміг з'явитись в якійсь країні і влада була би неспроможна щось з ним зробити, то реакція населення була би приблизно схожою на те, що відбулось в Україні", - підкреслив історик.

Водночас Володимир В'ятрович вважає, що позбавлення від тоталітарного минулого може стати запорукою розвитку країни:

"Для України був би корисним досвід країни Прибалтики - вони набагато далі просунулись в оцінюванні та засудженні тоталітарного минулого, ніж Україна і, відповідно, вони дальше просунулись у демократичних процесах та наблизились до Європи".

За словами історика, у подоланні комуністичного тоталітарного минулого у посткомуністичних країнах провідну роль відіграли спеціально створені інститути національної пам'яті, які мали функції очищення суспільної свідомості та навіть топоніміки від слідів тоталітарного минулого.

"У Литві та Польщі інститути національної пам'яті є органами державної влади, які були відповідальні за збирання інформації про пам'ятки тоталітарного минулого від монументів, до назв у топоніміці. Відтак вони звертались до місцевої влади з пропозиціями щодо перейменування тих чи інших вулиць, ліквідації монументів - і, відповідно, контролювали це", - каже В'ятрович.

Натомість в Україні зараз відбувається згортання будь-якої роботи з подолання тоталітарної спадщини. За словами Володимира В'ятровича, Інститут національної пам'яті, створений кілька років тому, фактично ліквідований.

Після того, як його функції було зведено до наукової установи при Кабінеті Міністрів, він позбавлений можливості здійснювати роботу з детоталітаризації суспільства.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.