Спецпроект

ПОЛЯКИ ПОБУДУЮТЬ "КАТИНСЬКИЙ" МЕМОРІАЛ У БИКІВНІ

Цього року Польща почне будувати в Биківні під Києвом меморіал полякам, розстріляним НКВС у 1940 році.

"Побудова меморіального цвинтаря під Києвом - наше найважливіше завдання на 2011-2012 роки", - заявив у розмові з агенцією ПАП секретар Ради охорони пам'яті боротьби та мучеництва (державний орган при міністерстві культури Польщі) Анджей Кунерт.

Некрополь у Биківні стане четвертим у серії так званих "катинських кладовищ" - інші три розташовані в Катинському лісі (саме туди летів у свій останній рейс Лєх Качинський), у Мєдном біля Твєрі і в Україні - у Харкові.

Про головного ката НКВС Васілія Блохіна, який розстрілював польських офіцерів у Мєдном, читайте в розділі "Дайджест"

"У квітні в Биківні розпочнемо археологічні дослідження, щоб знайти місце поховань поляків, - повідомив Кунерт. - Археологи працюватимуть до червня, а вже в серпні чи вересні, після оголошення результатів конкурсу на проект меморіалу, почнуться будівельні роботи".

За словами чиновника, відкриття меморіального комплексу під Києвом заплановане на травень 2012 року.

В Биківнянському лісі поховані 3,5 тисячі польських солдатів, розстріляних НКВС на підставі рішення радянської влади від 5 березня 1940 року. Загалом у Катині, Харкові і Калініні (нині Твєрь) було поховано біля 22 тисяч поляків.

Про польських офіцерів, розстріляних під Харковом, читайте у розслідуванні Олександра Зінченка

Розмови щодо будівництва польського меморіалу у Биківні набули конкретного змісту після переговорів президента Польщі Броніслава Коморовського з Миколою Азаровим у вересні 2010 року, повідомив Кунерт. За його словами, Азаров тоді заявив, що "весь український народ поділяє біль поляків".

Нагадаємо, що український меморіальний комплекс "Биківнянські могили" підпорядковується Українському інституту національної пам'яті, ліквідованому Януковичем як державний орган при президенті і заново створеному при Міносвіти як наукова установа.

Загалом у Биківнянському лісі поховано біля 120 тисяч розстріляних НКВС людей різних національностей.

У 2007 році на місці поховань було знайдено військовий медальйон сержанта Йозефа Наґліка і гребінець із видряпаними на ньому польськими іменами, що остаточно підтвердило, що під Києвом лежать і "катинські" поляки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.