Спецпроект

Музей імені Бандери почав видавати "Наукові записки"

Вийшов перший випуск "Наукових записок" Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на радіо "Свобода".

Тут зібрані наукові статті співробітників музею та його філій у Косові, Старому Угринові, Княгиничах.

У першому випуску збірника, зокрема, висвітлені проблеми вивчення історії боротьби ОУН, УПА в музеях, діяльності "Просвіти", організації військового вишколу Української повстанської армії на теренах Прикарпаття, процесів над ОУН.

Окремі розвідки стосуються життя і діяльності Степана Бандери, інших героїв визвольної боротьби - Юліана Матвіїва, Олекси Перегіняка, Михайла Горбового, жінок-політв'язнів Косівщини тощо.

На думку укладачів збірника, такий щорічник стимулюватиме пошукову та дослідницьку роботу музеїв визвольної боротьби, краєзнавців, допоможе аргументованіше й об'єктивніше вивчати історію українського визвольного руху.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.