Спецпроект

Суд у справі Героя Шухевича перенесли

Суд переніс засідання у справі щодо скасування указу президента про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України.

У Вищому адміністративному суді повідомили, що цю справу мала розглядати колегія суддів у складі п’яти осіб. Однак сьогодні на засідання з’явились лише 4 судді, а один захворів.

У зв’язку з тим, що колегія суддів не змогла бути у повному складі, засідання перенесли на 16 лютого.

Як відомо, позов до президента щодо скасування указу про присвоєння Шухевичу звання Героя подав донецький адвокат Володимир Оленцевич.

Він нагадав, що подав свій позов у Донецький окружний адміністративний суд ще у вересні 2008 року. 11 лютого 2009 року позов був відхилений, на що Оленцевич подав скаргу в Донецький апеляційний адмінсуд.

Однак і цей суд рішенням від 12 травня 2009 року залишив чинною постанову суду першої інстанції.

Адвокат подав касаційну скаргу у Вищий адміністративний суд, який у вересні 2009 року відкрив провадження за цим позовом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.