Спецпроект

РАЗОМ ІЗ НАЦІОНАЛЬНОЮ ПАМ'ЯТТЮ ЯНУКОВИЧ ЛІКВІДУВАВ І МУЗЕЙ УНР

Янукович ліквідував київський Музей Української Народної республіки, повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 
Станом на 10 січня двері музею, розташованого у будинку Центральної Ради (Будинок Вчителя на Володимирській), опечатано, музей закрито, працівників звільняють.
 
За інформацією співробітників, офіційна причина — указ президента Януковича № 1085/2010, яким ліквідовано Український інститут національної пам’яті.  
 
Відповідно, цей указ застосували і до Музею УНР як структурного підрозділу Інституту.   

Київський музей Української Народної Республіки був відкритий 22 січня 2009 року і підпорядковувався Українському інституту національної пам’яті. Схоже, що відповідно до п. 2 Указу Президента України № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" його ліквідували разом із зазначеним вище Інститутом.

Про долю унікальних архівних документів та експонатів експозиції музею - зокрема оригіналів 4-го універсалу Центральної ради про проголошення державної незалежності УНР та Акту Злуки 22 січня 1919 року - наразі невідомо.
 
Серед працівників музею ходять чутки, що документи, можливо, буде перенесено до Академії педагогічних наук, оскільки Інститут національної пам'яті тепер буде заново створено як наукову інституцію при Міносвіти.

Крім Музею УНР, Інституту національної пам’яті були підпорядковані: 
 
Щодо їхньої подальшої долі наразі офіційних повідомлень не було. 

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" так і не було передано у відання УІНП, він наразі залишається підпорядкованим СБУ. 

Нагадаємо, що урочисте відкриття музею відбулося 22 січня 2009 року до чергової річниці Дня Соборності. Музей  розташований в історичній будівлі Української Центральної Ради (з 1982 року — Київський міський будинок вчителя) за адресою вул. Володимирська 57.
 
У музеї знаходяться унікальні реліквії часів УНР, серед яких оригінальні фотографії Голови Директорії УНР Симона Петлюри, трьох прем'єр-міністрів уряду УНР, речі генерала Армії УНР Миколи Капустянського, державні нагороди та уніформа часів УНР, книги з автографами державних діячів Республіки. 
 
Центром експозиції є оригінал 4-го Універсалу Центральної Ради, яким проголошено повну державну самостійність УНР 22 січня 1918 року.
 
PS: Відгукуючись на реакцію громадськості, у Азарова запевнили, що не чіпатимуть музей УНР і він продовжить свою роботу

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.