Спецпроект

Герман каже, що не пропонувала віддати Софію Київську Московському патріархату

Заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман спростовує повідомлення деяких ЗМІ про нібито її пропозицію приєднати Національний заповідник "Софія Київська " до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Про це Ганна Герман заявила у коментарі кореспонденту УНІАН.

Вона уточнила, що на засіданні Громадської гуманітарної ради 22 грудня йшлося про те, щоб передати Національний заповідник "Софія Київська" під патронат Міністерства культури, оскільки цей заповідник, як і Києво-Печерська лавра, знаходяться у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під одним реєстраційним номером.

"Чому ж в Україні Києво-Печерська лавра знаходить в управлінні Міністерства культури, а "Софія Київська" відноситься до Міністерства регіонального розвитку? Треба, щоб ці дві святині були під патронатом одного міністерства. Так зручніше їм допомагати, так зручніше робити плани з розвитку, реконструкції, реставрації", - пояснила Герман.

За її словами, інформація про приєднання Національного заповідника "Софія Київська" до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника - це "спекуляції, перекручена інформація, свідоме чи не свідоме введення в оману суспільства".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.