Спецпроект

Сталіну в Запоріжжі відрізали голову (ВІДЕО)

Сьогодні у Запоріжжі невідомі особи відрізали голову від пам`ятника Йосипу Сталіну, встановленого у дворі будинку, в якому розташований офіс обласного комітету Комуністичної партії України.

Як повідомили УНІАН у Центрі громадських зв`язків Запорізького главку міліції, повідомлення про подію на території обкому КПУ надійшло до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції сьогодні о 16.50.

"28 грудня о 16.50 до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що на території обласного комітету Комуністичної партії України, розташованого по вулиці Горького у Запоріжжі, невідомі зловмисники пошкодили погруддя Сталіна, відрізавши від архітектурної форми (у документах пам`ятник оформлений, як “мала архітектурна форма”) голову", - повідомили у ЦГЗ.

Зараз на місці події працює слідчо-оперативна група, вживаються заходи для встановлення осіб, причетних до події. Сам пам`ятник накритий тканиною, і до нього нікого не допускають.

Сьогодні ж усеукраїнська організація "Тризуб" імені Степана Бандери розповсюдила повідомлення, в якому сказано, що нещодавно встановлений пам`ятник "кату українського народу і міжнародному терористу Йосипу Джугашвілі-Сталіну сьогодні знищив мобільний підрозділ ВО "Тризуб” ім. С. Бандери".

В інтернеті розповсюджується ролик, де видно, як пам'ятнику (він зроблений з силуміну - сплаву алюмінію з кремнієм) справді відрізають голову інструментом, схожим на болгарку.

Тим часом керівництво Запорізького обласного комітету КПУ стверджує, що пам`ятник Йосипу Сталіну не обезголовлений.

Як повідомив другий секретар Запорізького обкому КПУ - керівник фракції Компартії в Запорізькій міськраді Олександр Зубчевський, "сьогодні, дійсно, відбувся організований напад, в якому, судячи із запису камери відеоспостереження, брали участь четверо молодих чоловіків, які через огорожу кинули пляшку в пам`ятник і відбили кілька букв. Сам пам`ятник вони не пошкодили: його голова на місці".

Водночас він зазначив, що зараз пам`ятник "в рамках посилення заходів безпеки закритий захисним саркофагом", і завтра охочі зможуть побачити його тільки у такому вигляді. 

Ось як виглядала "мала архітектурна форма" до акту декапітації:

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.