Спецпроект

ЯНУКОВИЧ ПЕРЕДАВ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ УРЯДУ

Інститут став не президентською, а урядовою структурою.

Президент Віктор Янукович ліквідував Український інститут національної пам'яті.

Про це йдеться в указі щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади від 9 грудня, розміщеному на офіційному сайті президента, повідомляє УП.

Іншим указом від 9 грудня Янукович створив Інститут національної пам'яті як науково-дослідну бюджетну установу при Кабміні.

Ліквідовані також Держкомітет з питань регуляторної політики та підприємництва та Держкомітет у справах національностей та релігій.

Крім того, ліквідовано Держкомітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Його функції покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки та Державну інспекцію техногенної безпеки.

Розформовано також Вищу атестаційну комісію, поклавши її функції на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Проект указу президента про ліквідацію цих установ став відомий ще у вівторок.  

Учора заступник голови АП Ганна Герман назвала спекуляціями чутки про закриття УІНП .

"Інститут національної пам’яті отримає статус президентської структури. Щодо цього найближчим часом буде виданий відповідний указ Президента, - повідомила Герман. - Тому будь-які твердження про те, що Інститут національної пам’яті зникне, це є абсолютними спекуляціями".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.