Спецпроект

Депутати не захотіли навіть слухати про те, щоб у Лаврі залишилися музеї

Верховна Рада відмовилась накласти мораторій на виселення музеїв з території Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Депутати навіть не захотіли включити це питання до порядку денного, повідомляє УП.

"Історична правда" нагадує, що Кабінет Міністрів розпорядженням від 12 жовтня 2010 року №1981-р утворив робочу групу з питань виселення з території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника суб’єктів господарювання, діяльність яких не пов’язана з його статутною діяльністю.

Робоча група, зокрема, вирішила виселити з території Заповідника музеї. Щоправда, уряд вже не вимагає від музеї залишити територію Лаври протягом двох тижнів.

Що з приводу майбутнього виселення думають лаврські музейники, читайте у розділі "Інтерв'ю" 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.