Спецпроект

В російському Ермітажі радяться, що робити з Десятинною церквою

"Оскільки саме зараз в Україні вирішується доля залишків першого храму Давньої Русі, на завершення засідання заплановано обговорення і підготовка рекомендацій щодо збереження і музеєфікації Десятинної церкви".

 22-24 листопада під егідою Державного Ермітажу відбувся архітектурно-археологічний семінар "Давньоруська архітектура епохи Володимира Святого і Ярослава Мудрого".

На першому засіданні "Десятинна церква і княжі палаци Х-го століття у Києві" науковці з України та Росії репрезентували результати археологічних досліджень останніх років.

"Оскільки саме зараз в Україні вирішується доля залишків першого храму Давньої Русі, на завершення засідання заплановано обговорення і підготовка рекомендацій щодо збереження і музеєфікації Десятинної церкви, унікальної пам'ятки архітектури та археології" - повідомляє офіційний сайт Державного Ермітажу.

Друге засідання "Софійські собори Давньої Русі" відбулося у Великому Новгороді. Серед інших питань історики обговорили підстави нового датування Київської Софії і святкування її ювілею у 2011 році.

Що хоче зробити з залишками Десятинної церкви влада, читайте тут

Що пропонують зробити з залишками Десятинної церкви археологи, читайте тут

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.