Спецпроект

Закарпатські митники за допомогою металошукача знайшли у пошті срібні монети

Чопські митники виявили в одному із міжнародних поштових відправлень три старовинні монети, попередньо не задекларовані та старанно приховані від митного контролю.

Житель Полтавщини направив листа до Чехії. Під час огляду пакету за допомогою металодетектора та рентгенапарата стало зрозуміло, що в ньому знаходяться вироби з металу, повідомляє прес-служба Державної митної служби України.

Розпакувавши лист, митники виявили не заявлені митному органу в установленому порядку та приховані від митного контролю три монети з металу білого кольору.

Два рублі, скоріше за все срібні - з одного боку зображений двоголовий орел і корона, з другого - бюст царя Петра І.

Третя старовинна монета (ймовірно, бельгійського походження) з одного боку містить зображення воїна, який спирається на щит з гербом, з другого - крокуючого на задніх лапах лева.

Всі ці предмети відправник старанно запакував в аркуші гофронованого картону, обклеївши липкою стрічкою та акуратно вклавши в середину паперових конвертів, що утруднювало їх виявлення.

Тож за порушення митних правил відносно громадянина України складено протокол. Монети вилучено та направлено до експертів для визначення їх історичної та культурної цінності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.