Спецпроект

Суд над Іваном Дем'янюком: помер ключовий свідок, тому процес не відкладуть

Сам обвинувачений заперечує свою причетність до концтабору Собібор. Він твердить, що його помилково ідентифікували, тоді як насправді він, як колишній військовополонений червоноармієць, був жертвою нацистів.

Німецькі судді відкинули прохання адвокатів Івана (Джона) Дем’янюка запросити лікарів у якості свідків, щоб вони розповіли про стан здоров’я підсудного.

Таким чином суд відкинув 23 подання адвокатів з проханням відкласти судовий процес через вік, стан здоров’я та брак свідчень у справі, повідомляє ВВС.

Адвокат Ульріх Буш просив суд дозволити виступити із свідченнями двох лікарів, які опікуються хворим, але суд вирішив, що існуючих оцінок судмедекспертів уже достатньо.

Івана Дем’янюка звинувачують у тому, що він був охоронцем у нацистському таборі смерті на території Польщі у Другу світову війну та брав участь у знищенні 28 тисяч євреїв.

Сам обвинувачений має 90 років і заперечує свою причетність до концтабору Собібор. Він твердить, що його помилково ідентифікували, тоді як насправді він, як колишній військовополонений червоноармієць, був жертвою нацистів.

Напередодні помер ключовий свідок у справі Дем’янюка Самюель Кунц, якого в процесі слідства було також звинувачено у причетності до вбивства 430 тисяч євреїв у німецькому концтаборі.

Обидва чоловіки народилися у колишньому СРСР, були призвані до Червоної Армії і потрапили у німецький полон. За їхніми твердженнями, у полоні вони постали перед вибором: або загинути, або стати охоронцями таборів.

За однією з версій, обидва погодилися співпрацювати з нацистами і пройшли навчання у таборі в Травниках на території Польщі.

2010 рік. Іван Дем'янюк слухає засідання суду у Мюнхені

Самуель Кунц визнав, що працював у таборі Белжець, і йому висунули звинувачення у причетності до вбивства 430 тисяч євреїв, які загинули у тому таборі.

Ізраїльський центр Симона Візенталя висловив обурення повільністю німецької судової системи, через що суд на Кунцом так і не почався, а відтак ніколи не буде встановлено його можливу провину.

Після Нюрнберзького процесу після завершення війни у Німеччині переглядали 25 тисяч справ за звинуваченнями громадян у причетності до нацистських злочинів, але переважна більшість тих справ у 60-ті роки не потрапила до суду.

За твердженням центру Візенталя, до останнього часу було практично неможливо притягти до відповідальності підозрюваних осіб, якщо вони не мали офіцерського звання у нацистській армії.

Лише в останні роки відбулася низка судових процесів, серед яких найбільш гучною вважають справу Івана Дем’янюка.

Промову Івана Дем'янюка в мюнхенському суді "Я звинувачую Німеччину" читайте в розділі "Блогосфера"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.