Спецпроект

Анонс: "Пам'ять як поле змагань у польсько-російсько-українському трикутнику"

3-4 листопада в Києві проходитиме міжнародна історична конференція "Пам'ять як поле змагань у польсько-російсько-українському трикутнику". Організатори - часописи "Україна модерна" та "Ab Imperio" за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та Посольства Польщі в Україні.

Оргкомітет вважає, що "у "пост-історичному світі" істориків щоразу частіше залучають до вирішення державних завдань як членів міжурядових комісій з "важких питань", авторів шкільних підручників чи працівників Інститутів національної пам'яті. Засада "двосторонності" таких комісій у нашій частині Європи нерідко усуває в тінь ту то в польсько-російському, чи російсько-українському, чи українсько-польському діалозі завжди є третій НЕзайвий". 

До участі запрошені провідні історики України, Росії, Польщі - Ярослав Грицак, Андрій Портнов, Володимир Маслійчук, Максим Гон, Томаш Стриєк, Гжегож Мотика, Анджей Новак, Ілля Герасімов, Андрей Тихоміров, Ірина Щербакова тощо.

Конференція відбудеться у Київському Будинку вчителя (вул. Володимирська, 57, зали «Молодіжна» та «Велика вітальня»). Початок - 3 листопада о 17.00.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.