Спецпроект

"Путин. Коррупция". (не)Бідний лідер великої Росії

За рівнем корупції РФ знаходиться на 154-му місці в світі - між африканськими країнами і Папуа - Новою Гвинеєю. "Друзьям - всё, остальным - беспредел". Заборонена Кремлем експертна доповідь.

Що читаємо? Сьогодні огляд не книги, але експертної доповіді, підготовленої російськими опозиціонерами Володимиром Міловим, Борисом Немцовим, Володимиром Рижковим і Ольги Шоріної, - "Путин. Коррупция" (Москва, 2011).

Що цікавого? Брошура практично заборонена для розповсюдження у Російській Федерації. Принаймні, весь стотисячний наклад було вилучено і перевіряється на... екстремізм. Навіть водієві, який просто перевозив частину накладу, ш'ють справу. Колишньому члену уряду Немцову довелося вручну роздавати доповідь в центрі Москви. Що ж такого вибухоподібного у невеличкій книжечці?

Згідно з декларацією про доходи В.В. Путіна, за 2009 рік він заробив за місцем роботи (уряд РФ) 4 622 400 рублів (385 200 рублів на місяць, або приблизно 13660 доларів або 110 тис. гривень). Плюс має військова пенсія - трохи більше ста тисяч рублів на рік.

Практично не має нерухомості - 77-метрова квартира в Санкт-Петербурзі, невелика земельна ділянка і гараж. Автомобіль - «Нива» -- мовляв, «покупай российское!».

Натомість наступник Путіна на посаді глави Росії має набагато кращі статки. Дві квартири у Москві (174 і 364,5 кв. м) і одна в Петербурзі. Більша квартира коштує не менше 5 млн. рублів, щомісячні розходи на її утримання - близько 5 тис. доларів.

Дмитро Медведєв має стару "Победу", автоприцеп "Скиф", а його дружина - дванадцятирічний "Фольксваген Гольф".

Путінській скромності можна було б поаплодувати, якби не факти, які, попри цензуру, таки зявляються в російській пресі і які використовують автори доповіді.

В Інтернеті опоненти політики Путіна ще можуть демонструвати свій креатив

"По уровню коррупции Россия находится на 154-м месте из 178 стран. Такие данные приведены влиятельной международной орга­низацией Transparency International за 2010 год. Рядом с нами находятся наиболее отсталые страны Африки (Конго, Гвинея-Бисау), а также Папуа - Новая Гвинея и Таджикистан. Transparency International признала Россию самой коррумпированной страной среди ведущих стран мира, входящих в "Большую двадцатку".

Цікаво, що в Єгипті сотні тисяч людей вийшли на вулиці і скинули президента Хосні Мубарака при нижчій, ніж у Росії, корупції. Її індекс - 98. Можливо тому, що в Африці ніхто не дивиться ОРТ?..

"Зачастую защитники Путина утверждают, что коррупция «лихих 90-х» была не ниже, чем нынешняя. Но факты говорят об обратном. Если обратиться к данным Росстата о количестве преступлений коррупционной направленности, то динамика очевидна - рост с 2700 в 1990 году до 13 100 в 2009 году".

Опозиціонери виводять головний путінський принцип управління: "Друзьям - всё, остальным - беспредел". Головне - особиста лояльність ВВП: "Лоялен - воруй, не лоялен - сядешь".

За даними голови Верховного Суду РФ В'ячеслава Лебедєва, 65% обвинувачених у корупції отримують умовне покарання. Тобто - жодного.

"Творец сингапурского чуда Ли Кван Ю, который сумел искоренить коррупцию и добиться фан­тастических успехов в экономике, выделяет три главных принципа для решения проблемы коррупции[1]:

1)чистая центральная власть;

2)неотвратимость наказания;

3)хорошее вознаграждение за работу и стимулирование честной работы госслужащих

Ни один из этих принципов в нынешней России не действует".

Масштаби корупції "за Єльцина" і "за Путіна" не порівнювані. Це демонструється на прикладі родини екс-мера Москви Юрія Лужкова.

Найбільший скандал 90-х - це коли тендер на установку пластикових стільців для стадіону "Лужники" виграла фірма дружини градоначальника. Ціна питання - 700 тис. доларів. У 2008-му інша фірма Олени Батуріної отримала можливість реконструювати знамениту скульптуру Віри Мухіної "Рабочий и колхозница", що стояла на ВДНГ, всього за 100 мільйонів доларів. І жодного скандалу...

"В настоящее время ситуация с коррупцией стала намного хуже, чем в 90-е. Коррупция в России перестала быть проблемой, а стала системой... Ежегодный коррупционный оборот в нашей стране достиг 300 млрд долл., что сопоставимо с годовым российским бюджетом и составляет 25% ВВП страны".

Чималий кавалок доповіді - це історія того як сірі, мало кому відомі засновники дачного споживчого кооперативу "Озеро", що міститься на березі Комсомольського озера в Приозерському районі Ленінградської області, стали мультимільйонерами і мільярдерами за версією Forbes.

Власники маленького кооперативу і великої Росії

У листопаді 1996-го громадяни Путін, Ковальчук, Шамалов, Мячін, Смірнов, Якунін, а також брати Фурсенки заснували цей кооператив, а тепер їм належить левова частина національного "достояния" Росії, яке має назву "Газпром" плюс купа афільованих з газовим монстром структур.

За дивним збігом обставин, саме цим людям дісталися такі активи як "Газпромбанк", ринкова вартість якого сягає 25 млрд. доларів, причому Російська держава не отримала жодної копійки живих грошей.

"Общий объем выведенных из "Газпрома" активов (то есть выведенных из государственной собственности в частную собственность соседей В. Путина по кооперативу "Озеро") составляет около 60 млрд долл. (или 1,68 трлн руб. - в два раза больше дефицита Пенсионного фонда страны)".

 

Кооператори з шинелі В.В. Путіна є акціонерами банку "Россия", а кілька родичів прем'єра - володіють акціями банку та створеної ним страхової компанії "Согаз" та посідають у ній вищі менеджерські посади. Саме цій, ще недавно нічим не примітній фінансовій установі вдалося взяти під контроль найбільш ліквідні активи "Газпрому".

Чудесне перетворення з бізнесмена середньої руки в одного з найбагатших людей Росії демонструє ще один путінський знайомець - Геннадій Тимченко. Як і належить справжньому патріоту він має паспорт громадянина Фінляндії. Там не прийнято приховувати податки - отже, відомо, що 1999 року він задекларував 327 тис. євро, а вже 2008-го - потрапляє в перелік доларових мільярдерів Forbes як людина, яка має 2,5 млрд. доларів.

Секрет успіху простий - близькість до Путіна, що дозволяє не платити податки в російський бюджет, та контроль за третиною нафтового експорту РФ. Саме Тимченкові було довірено продати нафту, яка належала розшматованій державою-рейдером компанії ЮКОС, саме він став одним із засновників сумновідомої компанії-одноденки "Байкалфинансгрупп", через яку "Роснефть" отримала весь ЮКОС.

Інша історія успіху - життя пітерців-братів Ротенбергів.

Аркадію та Борису пощастило ходити в одну секцію дзюдо. З засновників заштатного спортклубу - в мільярдери, зі швидкістю, недоступною ніяким Гейтсу, Бріну чи Цукербергу. Їм теж "пощастило" купити без тендера будівельні активи газового монополіста, а потім ще й підряди на постачання труб, а потім - на тендері - виграти будівництво газового "Северного потока", газопроводу Сахалін - Хабаровськ - Владивосток (вартість космічна - 210 млрд. рублів!) та олімпійського газогону неподалік Сочі.

І кому цікаво, що вартість газопроводів за кошторисом Ротенбергів утричі перевищує європейські!

Взагалі ніжність, з якою Володимир Путін допомагає бідним... форбсівцям, розчулює до сліз. Під час кризи компанія Романа Абрамовича "Евраз" отримала з державного пенсійного "Фонда национального благосостояния" 1 млрд. доларів.

Іншому "нещасному", Олегові Дерипасці, пощастило трохи більше - він отримав 4,5 мільярди. За ці гроші, рахують автори доповіді, можна було побудувати житло для ста тисяч російських родин. Але не склалося...

Не чурається дорогий у всіх сенсах Володимир Володимирович і розкошів. Інтернет переповнений гнівом і сарказмом з приводу так званого "палацу Путіна", який будується неподалік міста Геленджик. Вартість будиночка, нічим не гіршого за найдорожчі палаццо світу, оцінюється у мільярд доларів:

 

"На берегу Чёрного моря возник роскошный городок, включающий огромное основное здание в итальянском стиле с дворцовыми воротами, украшенными двуглавым орлом, оздоровительный комплекс, вертолётная площадка на три вертолёта, "чайный домик", лифты к пляжу и многое другое. И все это - на территории вырубленного реликтового соснового бора, выведенной решением государства из состава лесфонда. К комплексу через горы построена дорога".

Будівництво, до слова, вела військова частина, а охорону об'єкту з суші та моря здійснює Федеральна служба охорони. Чи можна повірити, що все це робиться в інтересах приватної, навіть - і дуже багатої, особи? А от прем'єр-міністра - цілком.

"Как выяснила "Новая газета", решение о строительстве дворца у села Прасковеевка было принято еще в 2005 году, документы готовились и подписывались подразделениями Управления делами президента, а всю работу вела компания "Лирус", тесно связанная с членом кооператива "Озеро" Николаем Шамаловым".

І це при тому, що на двох тандемократів вже і так існує п'ять державних резиденцій у Підмосков'ї, Кавказі та Валдаї. Плюс будується на Далекому Сході - скромна хатинка на 7,7 млрд рублів. Плюс уже побудовано під Парижем "домик высокого гостя", за який управління справами президента (установа на кшталт ДУСі), виклало 30 млн. євро. Як кажуть, Версаль відпочиває...

Фраза. "Миф о том, что Путин навел порядок, укрепив государственную власть, разбивается о реальность.... Такого воровства, и взяточничества Россия не знала за всю свою историю".


[1] Из интервью Ли Кван Ю // Ведомости. - 26.10.2005.

Джерело: tsn.ua

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.