Шістдесятник, театральний режисер і політик, народний депутат Верховної Ради першого демократичного скликання Лесь Танюк був одним із тих, хто очолював опір ГКЧП в столиці України 19-21 серпня 1991 року. Фрагмент спогадів, записаних майже двадцять років тому.

7 липня стало відомо про смерть Левка Лук’яненка. Своїми спогадами про нього в ефірі радіо "Культура" поділився редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані. Говоримо і про біографію видатного громадського діяча, і про його внесок у становлення української Незалежності.

Донедавна вважалось, що єдиним інтерв’ю з легендарною співачкою Квіткою Цісик, яке збереглось до теперішього часу, є відео матеріал, записаний Олександром Горностаєм у 1992 році. Ще одне інтерв’ю записав для Національного радіо на початку 1991 року український музикант Кирило Стеценко.

"Вони зробили не просто не найбільш типовий, а просто антитиповий вибір. Це не просто анти-імперський вибір, а вибір культури, яку люди тієї епохи вважають третьорозрядною, антисемітською, звичайно, зґвалтованою у всіх сенсах цього слова, що знаходиться десь там на маргінесах європейської культури".

"Є велетенська карта Рівненської області — там позначено різними стрілками, з якого села скільки треба людей переселити в Сибір або Казахстан. Якщо потрібно 2,5 тисячі вагонів, а кожен вагон розрахований на 40 людей — це страшні цифри".

Тут сфотографували привид монаха, досі знаходять артефакти, залишені городянами і завойовниками упродовж чотирьох століть. Кажуть і про небезпечні морові поховання та забуті нацистами скарби і військові секрети. Що ж там є насправді?

"Мене всього трясло. Це дуже страшно. Я ж до цього декілька місяців воював, стріляв, і в рукопашному ми близько, один на один, билися, я в нього стріляв, а він в мене. А ось сокирою вбити – це по-іншому, це страшно..."

Відомий богослов розмірковує про те чи можемо ми повернути сучасне суспільство в епоху Пізнього Середньовіччя чи раннього модерну, а також про те, які уроки нам залишила Реформація, як вона може сьогодні допомогти нашим церквам відшукати себе справжніх, відшукати своє місце в суспільстві.

Цікавих історій в нашій країні багато, але вони лишаються на рівні квартир, адже часто стосуються саме літніх людей, які не користуються засобами зв’язку та соціальними мережами. Ми маємо їх знаходити, бо через особисту призму людини ти більш об’єктивно та більш повно розумієш трагічні події.

Матеріали, які ми знайшли, — це монети цього часу, залишки одягу, взуття цивільного та військового зразка і навіть кулі від стрілецької зброї, з якої січовики були розстріляні. З решток, які ми віднаходили, на 100% можна зробити висновок, що це — члени мілітарної організації "Карпатська Січ".

Моя настанова як автора, і наша настанова як творців фільму "Червоний", – не треба скиглити. Досить вбивати українців. Українець повинен давати здачі, і він дає здачі, він огризається, коли його "пресують". Тепер він не терпить стусанів, а огризається, іде в бій та перемагає.

Зі спогадів в. о. голови Київради Олександра Мосіюка про підняття синьо-жовтого прапора над столицею.