Сергій Громенко: Історія російської державності – це історія депортацій та примусу до еміграції непокірних

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора. Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться. Імперія мусить бути зруйнована!

Леся Бондарук: Робоча група – лише затягування процесу дерусифікації

Доки ця робоча група попрацює, доки члени комісії оцінять її роботу, проведуть двомісячне громадське обговорення по іменним вулицям, підведуть підсумки обговорення на комісії, підготують і подадуть рішення на сесію, включать у порядок денний (не факт, що перед сесією Ігор Поліщук не зніме з порядку денного – таке вже було з перейменуванням по декомунізації), доки депутати проголосують – розпочнеться Новий рік.

Петро Балог: Совковий Коростень

Пам'ятник комсомольцям Коростеня переназвали на честь "молоді Коростеня ХХ століття", то ще монумент червоному комдиву Миколі Щорсу став називатися пам'ятником "Учасникам Української революції початку ХХ століття". Погруддя коростенському більшовику Лук'яну Табукашвілі, який служив начальником бронеколони 1-ї Української радянської армії та бронепотяга "Комуніст Коростенського району" в 1919 роках перейменували на пам'ятник "залізничникам-коростенцям"

Віталій Гайдукевич: Безсистемність. Нагороди

Велика війна – багато героїзму і підстав для нагородження. Нагородна справа (як і будь-яка) потребує системного підходу. Одразу зафіксую – Україна вже давно потребує реформи нагородної системи. Система - це коли існує чітка ієрархія нагород і відзнак: державні ордени, хрести, медалі, відомчі хрести, відомчі медалі, решта відзнак

Сергій Стуканов: Не сумніваймося: вони знищать все

Усвідоммо кришталево ясно: вони знищать ВСЕ, до чого дотягнуться їхні руки. Не сумніваймося: знищать. Якщо не знищать, то викрадуть і привласнять. Це їхня мета: знищити нас як окрему націю і культуру. А "довести" світові, що нас немає і не було, звісно, простіше, коли нема доказів (артефактів) нашого існування.

Сергій Стуканов: Сім аргументів на користь 8 травня

Продовжувати й надалі відзначати День перемоги 9 травня - значить лишатися в рамках совєтської парадигми про "звільнення пів Європи". Натомість відзначення Дня перемоги над нацизмом 8 травня означає для нас усвідомлення, що нацизм тоді, в 1945 році, було подолано, але московська загроза лишилася непереможеною

Андрій Живʼюк: «Ну да, – я русский писатель, Владимир Короленко. Что ж из этого?»

Головне мотто захисників Королєнка, як і багатьох інших представників "руского міра": "не потрібно віддавати його Росії, він наш". В якості аргументів чуємо/читаємо: він родом з України, він писав про про Україну; він не міг послуговуватись у творчості українською мовою, бо час був такий, але він хотів її вивчити; Королєнко був демократом, противником самодержавства

Ярина Цимбал : Микола Бажан — поет, людина і проспект

Хто з вас пам'ятає Бажана в шкільній програмі? Не старайтеся, не зазирайте в підручники своїх дітей, — Бажана там давно немає. Після того як із програми викинули його ідеологічні радянські вірші, на заміну нічого не змогли знайти. І не тому, що інших не було

Роман Маленков: Вулиці Києва. Симиренки та волаюча несправедливість

Федір Симиренко, кріпак, який сам себе викупив, зробив неймовірну кар'єру промисловця. Кріпак Браницьких ще у 1819 році, у 1834 році власник першого в імперії цукрового піско-рафінадного заводу, перший "цукровий король" імперії, гласний (депутат) Одеської міської думи. Важко переоцінити його вклад у розбудову порту Одеси, навіть царський уряд оцінив вклад Федора Симиренка у розвиток економіки імперії, адже саме він збудував перший комбінат, перше робітниче селище... Але вулиці Федора Симиренка немає навіть в Одесі

Андрій Ковальов: Святий покровитель декомунізації, або спогад про чин святого старця Гавриїла

Раптом прямо біля будівлі Совєта міністрів Грузинської РСР, що на проспекті Руставелі, з’являється маленька постать православного священика у довгому підряснику та з великим хрестом. Він заходить за величезний 12-метровий портрет Леніна, поливає його бензином та підпалює

Сергій Громенко: Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ

В усіх суспільствах історія є одним з важливих інструментів пошуку та конструювання власної ідентичності. Але у багатих розвинених країнах вагомішими джерелами ідентифікації можуть бути поточні соціально-економічні досягнення чи висока культура, у бідних, але динамічних – візія майбутнього

Олена Фінберг: Пам'ять Чорнобиля

На ранок двадцять сьмого в Києві пішли чутки про аварію на станції. Хіба ж це вперше? За вікном - весна, очікування довгих свят. В школі дітям роздали молоко. На першій перерві частина дітей випила. На другій все, що не було випите, вилили. Бо надійшов наказ молоко не вживати. Двадцять восьмого чутки посилюються.

Володимир В'ятрович: Історія пісні “Червона калина” — це історія нашого народу

Нині "Червона калина" звучить на цілий світ різними мовами. Пісня з часів козаччини 17-го століття, записана в епоху національного відродження у 19-му, оброблена в часи української революції на початку 20-го століття і співана борцями за свободу в середині цього ж століття. Пісня, яка робить нас сильними у 21-му столітті, тому що єднає з нашими попередниками, хто боролися за волю України протягом попередніх віків

Артем Афян: Україна - вбивця останньої імперії?

Перша світова війна була по суті каталізатором розпаду імперій. Під вантажем своєї ідеології та застарілого режиму, через війну, вони були вимушені трансформуватися. Ті імперії, що не були знищені під час Першої світової, розпочали Другу світову війну. Ці війни стали могилою імперій. Причому, неважливо навіть було, чи виграла країна у ній, чи програла

Всеволод Петрів: У правій щоці мерця

З першими промінями в'їздимо в місто. Місто немовби вимерло. Усюди тихо, безлюдно, порожньо, — навіть пси якось не гавкають... Це, вибачте, вже не революція, не нищення ворога, в ім'я законів класової боротьби, це вже хтозна що — Азіятчина! А скільки її доводилося зустрічати; і не тільки у большевиків…".

Вікторія Наріжна: Уявні брати Еммануеля Макрона

Те, що якісь групи людей (в нашому випадку нації) брали участь в одних і тих самих історичних процесах, не робить їх близькими і не робить історію спільною. Так можна дійти до жахливого в своїй абсурдності твердження, що ґвалтівник і зґвалтована мають спільний досвід, бо вони ж разом прожили одне й те саме зґвалтування. Спільна історія у нас (до певної міри) з тими націями, які були ув'язнені та позбавлені права на самовираження спершу в Російській імперії, а потім у межах її спадкоємця, Радянського Союзу. З Росією в нас не спільна історія, з Росією в нас давня історія насильства і опору цьому насильству

Віталій Скальський: Корочанська масакра

Нападники-більшовики за свої втрати у бою відігрались на повну. Розстріляли вчителя Василя Нетребенка, його невідомого на ім’я родича, юнака Сергія Дмитренка. Їх тіла кинуто в «глибоку помийну яму, яку засипали землею». За спогадами «у місті стояла якась мертва тиша». Зрідка хтось із мешканців прожогом перебігав від хати до хати. На вулицях повсякчас зустрічались тіла закатованих більшовиками

Сергій Громенко: В Криму все почалося, в Криму все й закінчиться

День, коли Україна офіційно відмовиться від Криму, стане першим днем початку її кінця як єдиної держави. День, коли Росія поверне Крим, стане останнім днем існування її режиму.
Тому тут неможливо домовитися десь посередині, тут або ми, або вони. Якщо Кремль просто відступить, зберігши півострів, то за 20 років він спробує повторити завоювання України знову. І не факт, що ми тоді встоїмо.
Тому повернення Криму Україні – запорука не просто закінчення війни та безпеки у майбутньому, а самого існування нашої держави.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Бога ради, подбайте про наших близьких

Збився з ліку, але, думаю, правильна друга дата. Суцільна трагедія, куди не глянь. За обідом позавчора бідолашний Тит Отс сказав, що більше не може йти; запропонував залишити його у спальнику. Цього ми дозволити не могли і переконали його вдень іти далі. Попри те, що йому було зовсім непереливки, він ішов через силу і ми зробили добрі кілька миль. Вночі стало гірше і ми зрозуміли, що це кінець

Оксана Юркова: Чергові російські репресії проти професора Грушевського

Російська влада неодноразово переслідувала та засуджувала Михайла Грушевського. На думку росіян, було за що - професор, автор багатотомної "Історії України-Руси", голова Української Центральної Ради, жив у Відні... В радянський час його книжки та статті були заборонені. Аж у 2000-х у Москві та Казані встановили меморіальні дошки. Та "муляли" вони око нашим навіженим сусідам. Зняли обидві