До 77-х роковин геноциду кримськотатарського народу. ЗАЯВА

Меджліс закликає міжнародне співтовариство об’єднатися навколо Кримської платформи і якомога швидше вжити термінових і жорстких заходів примусу РФ до дотримання норм міжнародного права.

Меджліс кримськотатарського народу підготував заяву до 77-ої річниці початку геноциду. Історична правда публікує цю заяву у повному обсязі.

 

77 років тому, 18 травня 1944 року, комуністичним режимом СРСР було здійснено злочинну депортацію кримськотатарського народу з його Батьківщини – Криму – у віддалені райони Центральної Азії, Сибіру та Уралу.

Насильницьке вигнання у 1944 році кримськотатарського народу мало на меті остаточне знищення корінного народу Криму, початок якому було покладено в 1783 році завоюванням Криму Російською імперією і знищенням державності кримських татар.

Попри катастрофічні людські втрати, понесені в перші роки вигнання внаслідок голоду, масових захворювань, знущань і каторжних робіт в місцях спецпоселень, цілеспрямовану мовну та культурну асиміляцію, кримськотатарський народ зміг вистояти і повернутися на свою Батьківщину завдяки своїй самовідданій боротьби.

Сподівання і реальні можливості відновлення в умовах демократизації незалежної України колективних прав кримськотатарського народу, відродження і розвитку кримськотатарської мови, національної культури, повернення справжньої історії Криму і його корінного народу, опинилися під загрозою з 2014 року, коли Російська Федерація захопила і незаконно спробувала анексувати Крим, який є невід'ємною частиною України.

Здійснення з боку державних органів Російської Федерації, яка окупувала Крим, системного тиску на кримськотатарський народ, включаючи заборону його представницьких інститутів – Меджлісу кримськотатарського народу та Курултаю кримськотатарського народу, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань, прискорене заселення півострову громадянами РФ з метою штучної зміни демографічного і етнічного складу населення Криму є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу.

В умовах ХХI століття, коли над корінним народом Криму, як і 77 років тому, нависла загроза знищення, лише об'єднанням зусиль України і міжнародного співтовариства по деокупації Криму можна відвести нову біду від кримськотатарського народу і уникнути повторення геноциду 1944 року.

Меджліс кримськотатарського народу,

- шануючи пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу, здійсненого комуністичним режимом СРСР 18 травня 1944 року,

- висловлюючи співчуття кожній родині кримських татар, всьому кримськотатарському народу у зв'язку з втратами рідних і близьких внаслідок депортації 18 травня 1944 року,

- заявляючи про незламність кримськотатарського народу в умовах російської окупації Криму і висловлюючи підтримку всім жителям Криму, які не сприймають російських окупантів,

закликає міжнародне співтовариство об'єднатися навколо Кримської платформи і якомога швидше вжити термінових і жорстких заходів примусу РФ до дотримання норм міжнародного права.

Усунення загрози знищення кримськотатарського народу вимагає термінового відновлення колективних прав корінного кримськотатарського народу, включаючи його право на самовизначення в формі національно-територіальної автономії Криму в складі незалежної України.

Меджліс кримськотатарського народу закликає Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина законодавче забезпечити відновлення колективних прав кримськотатарського народу.


Голова

Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров

18 травня 2021 року

м. Київ

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.