Пам’ять про трагедію не може бути приватизовано

Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” щодо небезпек, пов’язаних із реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” .

 

3-го вересня 2020 року у газеті "День" було опубліковано Звернення українських євреїв до громадянського суспільства в Україні.

Підписанти листа звертали увагу української громадськості на небезпеки, пов'язані з реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ). Як стверджують автори звернення, "цей проект запропоновано та фінансується російськими мільярдерами". Тому є небезпека, що він "стане потужним знаряддям російської пропаганди".

Ще раніше, у травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики, політики, дипломати, філософи, освітяни, науковці, журналісти, митці, громадські діячі.

У ньому також було звернено увагу на те, що МЦГБЯ створено "з ініціативи та коштом російських бізнесменів" – а це є вкрай тривожним фактом у часи військової та гібридної агресії Росії проти України.

Ми, представники Ініціативної групи Першого грудня, поділяємо занепокоєння авторів Звернення українських євреїв. Ми також підписали Звернення української культурної та наукової спільноти і поділяємо його зміст.

Ми вважаємо, що проєкт, у якому є гроші російських мільярдерів, у час війни, яку веде Росія проти України, не може вважатися безстороннім.

Ми також вважаємо, що культура та політика пам'яті є невіддільною частиною суверенітету та суб'єктності України. Суверенітет і суб'єктність залежать не тільки від того, наскільки добре захищаються кордони країни. А й від того, чи здатна вона захищати свій культурний та інформаційний простір. 

На жаль, сьогодні Україна є мішенню як військової, так і інформаційної агресії з боку Російської Федерації. Елементами цієї агресії є різноманітні спроби нав'язати Україні:

  • політичний устрій (зокрема, зміни до Конституції, "особливий статус", федералізацію і т.д.),
  • інформаційний порядок денний (через роботу цілої мережі проросійських "медіа", зокрема телеканалів, сайтів, телеграм-каналів, троль-армій)
  • культурно-історичну пам'ять (зокрема, через поширення російських версій подій Другої світової війни)

Україна, як і кожна суверенна держава, не може допустити, аби хтось інший – а тим більше держава-агресор або бізнес, пов'язаний з державою-агресором – втручався в її суверенітет та вирішував замість неї, які кордони їй мати, яку конституцію приймати, який політико-адміністративний устрій вона матиме та яку культурно-історичну пам'ять формуватиме.

Ми знаємо, що окрім проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" в Україні ще з серпня 2015 року розпочався проєкт концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, що її підготували українські історики за дорученням Кабінету Міністрів України.

Він може бути відкритим до інших партнерів, зокрема й для приватної спонсорської участі ззовні – але саме він має бути центром меморіалізації трагедій Другої світової війни, зокрема трагедії Бабиного яру та інших трагічних подій Голокосту в Україні.

Пам'ять про трагедію не може бути приватизовано. Тому реалізація приватного проєкту, у якому є гроші російських мільярдерів, без контролю з боку держави, єврейської спільноти в Україні, українського гуманітарно-історичного середовища, ми вважаємо порушенням культурно-історичної суб'єктності України – так само, як незаконна анексія Криму Росією та війна на Донбасі є порушеннями її політичного суверенітету.

Читайте також: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

Ми закликаємо українське суспільство проявити свою небайдужість до цієї проблеми. Це частина нашої української історії і традиції, що є основою сучасної української політичної нації. Це є також основою культури пам'яті нашого суспільства.

Ми будемо невтомно звертатися до всіх відповідальних за політику пам'яті посадовців з вимогою дотримуватися державного інтересу у цьому питанні та всіх інших рішеннях.


Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків

: Як росія краде українські культурні цінності: сучасна історія

За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу – в той час на території України окупаційними військами було знищено і викрадено понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ, а з 2015 по 2023 рік лише в Криму рф провела понад 1 385 археологічних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.

Андрій Пишний: Гроші – те, що возвеличує та фіксує нашу історію

Як має змінитися зовнішній вигляд національної валюти, щоб «говорити» не про минуле, а про сучасне та майбутнє? Які сенси має транслювати українська гривня про цінності нашої держави та історичні події, які ми переживаємо?

Юрій Юзич: Юліан Нестайко і Віденська сотня УСС

На світлині – дядько класика української дитячої літератури Всеволода Нестайка. Бойовий командир УСС поручник Юліан Нестайко. Звісно, що Всеволод чудово знав історію рідного брата свого батька – Зенона. Знав, що обидва Нестайки пішли добровольцями до УСС і пройшли всю визвольну війну, включно із боями проти білих та червоних московитів. Що обоє загинули у боротьбі з окупантами.

Радомир Мокрик: Уроки ненасильницького спротиву

Ненасильницький рух спротиву в Україні має виразну традицію – не лише успішних революцій, але й копіткої щоденної роботи, яка протягом «короткого ХХ століття» в Україні під радянською владою увійшла під загальною назвою «дисидентський рух».