Відведіть Дуду в музей!
Листування між послом Польщі Анджеєм Пшиленбським та України Андрієм Мельником зі сторони нагадує боротьбу двох йокодзун. Обидва посли ментально чимсь схожі між собою. Проте лист Пшиленбського Мельнику навіть з польського боку виглядає як оголошення нової історичної війни Україні.
Ten tekst przeczytasz po-polsku
Проти нашого посла у Берліні Андрія Мельника, який вже рік дивує українських та німецьких істориків своїми звинуваченнями, розпочав війну посол Польщі в Берліні Анджей Пшиленбський.
Він відрізняється ще більш екстравагантним світоглядом, ніж наш, і в Берліні спричинив вже не один скандал. Можливо наш посол Мельник у своїх нападах на "неправильних" істориків діяв за прикладом польського колеги. Але тут не про це.
Бо раптом посол Пшиленбський послухав радіо. Німецьке. А там виступав посол Мельник.
І тут у посла Пшиленбського щось почало тліти, підгоряти і плавитися. Посол Пшиленбський написав послу Мельника листа.
У контексті конфлікта нашого посла з українськими та німецькими істориками це виглядає саме як поєдинок двох традиційних борців-сумоїстів: Мельник нарешті отримав достойного суперника.
Лист польського посла українському днями опублікувала польська Gazeta Wyborcza у публікації "Посол Пшиленбській на стежці війни. Цього разу – з Україною".
Суть претензій Пшиленбського: ніяких 8 мільйонів жертв українців у Другій світовій війні не було, можна говорити максимум про кілька сотень тисяч. Натомість згадує і "українську охорону" Аушвіца, і українців, які причетні до розстрілів євреїв у Бабиному Яру.
Там багато цікавих "історичних відкриттів".
Славомір Ценцкевич один з відомих польських істориків написав пару років тому у популярному тижневику Do Rzeczy: "…мусимо чітко - так само як Ізраїль - репрезентувати власну національну точку зору. Інакше програємо боротьбу за місце поляків як жертв двох тоталітаризмів".
Я тоді не міг збагнути, як і з ким поляки планують боротися за місце головної жертви двох тоталітаризмів. Виявляється - з нами, з українцями.
Так от. Трохи цифр:
Польських солдат і офіцерів у збройній боротьбі з нацизмом загинуло 240 тисяч.
Солдат і офіцерів з України - 3 500 000.
Тобто в 14 разів більше.
За підрахунками Музею історії України у Другій світовій війні на території сучасної Польщі у боях з Вермахтом загинуло більше 700 тисяч солдат і офіцерів, які були мобілізовані з України.
Тобто українців у збройній боротьбі з нацизмом на території Польщі у 1944-45 роках загинуло майже в три рази більше, ніж польських вояків за усі 6 років Другої світової.
У понеділок та вівторок у Києві перебуватиме з візитом президент Польщі Анджей Дуда.
Треба терміново внести зміни у програму візиту і рівно на півгодини завести його до Національного Музею історії України в Другій світовій війні! Цього буде достатньо.
Там зберігаються сповіщення про смерть і оригінальні списки загиблих більш ніж 3 мільйонів солдат і офіцерів, мобілізованих з України.
Ці стелажі зі свідченнями про трагічні долі більш ніж 3 мільйонів українських вояків справляють неймовірно гнітюче враження. Це - залізні факти, неспростовні свідчення, а не марення фантазера Пшиленбського.
Іще одна цитата. Професор Тімоті Снайдер, виступ у Бундестазі 20 червня 2017 року:
"...На боці союзників воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж французів; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж британців; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж американців; воювало і, відповідно, загинуло більше українців, ніж французів, британців і американців разом узятих. Разом узятих!
...
Отже, коли ми думаємо, як закінчилась окупація, ми також повинні пам'ятати, де більшість часу були українці: пам'ятати, що українці страждали під німецькою окупацією, де приблизно 3.5 мільйони українських цивільних, переважно дітей і жінок, було вбито; і, знову ж таки, приблизно 3 мільйони українців загинули в уніформі Червоної армії, воюючи з Вермахтом."
У цій цитаті професор не згадує українських євреїв-жертв Голокосту. Масштаб цих жертв оцінюють у 1-1,5 мільйони.
Отже. 3 + 3,5 + 1,5 = 8 мільйонів жертв Другої світової в Україні.
Відведіть Дуду в музей!