«Городницький скарб»: історія знахідки

Історія знахідки першої частини

Сергій N., виїхав 27 серпня машиною "на вечірній кльов" до р. Случ під Городницю. Місця ці знані місцевими мешканцями, дорога існує. Ґрунт там, скажу чесно, неймовірний – валуни, каміння – своєю машиною ніколи не заїду.

Дорогою наш Герой запланував набрати кілька мішків піску. У тещі робить ремонт, мав зацементувати підлогу. Є місцина, де мешканці завжди набирали пісок. Своєрідних "копанок" там багато. А судячи з того, що деякі вже стали елементом пейзажу – брали пісок там ще за розвинутого соціалізму. Він виходить на поверхню і має дуже хорошу якість.

У кількох десятках метрів річка Случ. Саме ж місце, де мешканці створили свіжу копанку – бічна частина достатньо великого пагорбу. Набрав два мішки, почав набирати третій – пісок почав згори сипатись й впало кілька срібників.

Сергій побачив, що це монети, через окисли всі мали зеленуватий та коричневий колір. На деяких побачив тризуби. Сфотографував їх і відправив своєму другові. Останній відправив фотографії моєму давньому знайомому з Житомира, синові славної пам'яті знаного житомирського науковця якого я пам'ятав ще з конференцій покійного Миколи Костриці на початках 2000-х рр.

Я зрозумів, що на фотографіях срібники. Слід зауважити, що я не просто історик, а дослідник спеціальних історичних дисциплін. Нумізматика одна з галузей історичної науки. Монетами я спеціально не займаюсь, хоча, похвалюсь, зробив колись і відкриття.

Інформація про скарб до мене поступила близько 21 години. Я сказав, що перед нами унікальний скарб, що має національне значення. Його слід здати державі. Був неймовірно радий, що після моїх перших слів про унікальність знахідки і необхідності її здати державі відчув моментальне розуміння і повну й щиру готовність!

ЗМІ

Здача скарбу була зафіксована запрошеними мною каналами телебачення "Суспільне", "Україна" та "1+1". Мали бути більше, але ж відстань, час повідомлення та терміновість обмежували мобільність редакцій.

"Специфічні люди" писали, що я піарюсь. Ні, не піарюсь. А зробив медіа-підтримку знахідці, якої не знала історія понад 100 років. Знахідці національного характеру. Водночас, присутність медіа гарантувало фіксацію події. Тут прошу вибачення у редакторів каналів, яким телефонував майже до 23.

А те, що я "піарився" і багато коментував – так хай кривоусті експерти соцмереж візьмуть до рук 32 срібника, атрибутують їх та розділять на типи – "впєрьод", коментуйте ви. Бо може так виявитись, що окрім відкривання ротів, треба ще щось в голові мати.

Мій приїзд до Городниці. Атрибуція скарбу

Три з половиною години машиною в дорозі і я 28 серпня о 10.00 в Городниці. Принагідно дякую тим, хто повірив моєму анонс-посту і відгукнувся на прохання підтримати дорогу грошима на бензин. Тут зауважу, що кандидати наук в Академії наук отримують у 3-4 рази менше за касирів у магазинах. Добре, що є Ви: Антон Дробович, Тимур Ібраїмов, Сергій Михалків, Тетяна Носова, Віктор Остапець-Стрельбицький, Павло Островський, Едуард Петрушевський.

Побачив скарб. Руки тремтіли ще з годину… У присутності голови Городниці п. Івана Онищука розпочав свою роботу за фахом – атрибуцію та опис монет для передачі. В скарбі виявилось 32 срібники, з них 27 належали Володимиру Святому, 5 Святополку Ярополковичу (Окаянному).

Слідкуйте далі за інформацією. Я їх опрацьовую за фотографіями і до цього часу. Вже є невідомі в науці екземпляри. Буду про це писатиму детальніше пізніше і розповідатиму на конференції з нумізматики за кілька тижнів у Переяславі. Монети, що знаходяться у скарбі, слід датувати між 1000-1019 рр.

Передача скарбу державі

Далі розпочалась передача скарбу державі – до органу місцевого самоврядування. Тут слід зауважити: новий Цивільний кодекс України, який регулює цю процедуру, скажу чесно, прописаний так, щоби скарби в Україні не здавали. Я оформив протокол з детальним описом кожної монети. Підписали голова Городницької ОТГ наш Герой та свідки, серед яких був і я.

Скарб відвезли під посиленою охороною поліції до Житомирського краєзнавчого музею на тимчасове зберігання. Монети потребують негайного втручання реставраторів та консервації.

Завітав побачити знахідку до Городниці Голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко. За збігом обставин перебував з робочим візитом у Новограді-Волинському. Попросив п. Голову відзначити на обласному рівні людину, що знайшла скарб.

Також про скарб відразу дізнався міністр культури і взяв справу під особистий контроль. З Міністерством на зв'язку.

Археологічна знахідка другої частини скарбу

29 числа, тобто на наступний день, на місце знахідки скарбу виїхав керівник Житомирської археологічної експедиції Андрій Петраускас з групою археологів. На місці було проведено розкопки. Археологами була зафіксована пляма залишків ями і безпосередньо в ній, у результаті професійних розкопок, було знайдено залишки скарбу.

Цей факт дозволив встановити, що скарб було закопано на невелику глибину близько 30 см. Про це та інше буде детальніше у археологічному звіті. Я встиг приїхав на розкопки вже з їхніми закінченням, щоби зафіксувати ще 6 віднайдених монет: 5 монет Володимира Святого та 1 - Святополка Ярополковича.

Підсумки

"Городницький скарб" нараховує 38 монет. Це срібники Володимира Святого (32 екз.) та Святополка Ярополковича (6 екз.). Частина скарбу була знайдено випадково у побутовій ситуації і здана державі 28 серпня. Друга частина була знайдена археологами на 29 серпня у результаті розкопок місця, чим була посилена наукова складова комплексу.

Подібних знахідок історія не знала майже півтора сторіччя.

Людина, що знайшла скарб має отримати від Держави не лише грошову винагороду, а й бути нагородженою. Ми всі маємо розуміти, що стався прецедент, який Державі необхідно максимально підтримати. Слід показати, що існують адекватні приклади. І, можливо, ми побачимо нові надходження до Музеїв.

"Городницький Скарб" буде мною науково опрацьований. Є вже замовлення на три статті протягом кількох місяців. Але остаточна мета – публікація мною каталогу.