Остання брехня. Про що говорив Путін в ООН

Міць обдурення у Третьому рейху і в СРСР, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти падінню двох людоїдських режимів. Нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74.

Виткана з цинізму, нахабства і брехні промова Путіна на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН породила в мені каскад думок про марність брехні.

Проживши більшу частину життя при тоталітаризмі, я переконався в руйнівності брехні і безмірній глупоті "промивання мізків". Адже саме цинічна брехня нацизму-більшовизму зруйнувала спочатку гітлерівську Німеччину, а потім комуністичний СРСР.

Міць обдурення німців і росіян, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти дуже швидкому в історичному масштабі падінню двох людоїдських режимів: нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74, хоча гнити почав ледь не з моменту свого виникнення.

І коли руйнувалася світова "надія і опора", вже жодна душа, включаючи нинішніх апологетів "скреп", не вийшла на захист гнилля.

Ось що цікаво: на піку гітлер-сталінського обману режим здається незламним, а обробка свідомості - незворотною. Але міць зомбування - не більше ніж короткочасний гіпноз, прокинувшись від якого, обовванений масованою пропагандою народ швидко розбирається, що й до чого в цьому світі.

І навіть на вершині обману дітки більшовицьких вождів, як і сім'ї путінської кліки, тікали і продовжують бігти не в Китай, КНДР, Венесуелу або на Кубу, а в Європу і в США.

Більшість нащадків перших-других осіб "совка" спочатку воліли роботу за кордоном, а потім остаточно "змотали вудки". Я вже не кажу про сотні й тисячі нинішніх мажорів державних "патріотів" - опричників правлячої еліти Росії, що звили свої гніздечка в настільки ненависно-жаданих батькам лондонах і майямі.

Як не робили з арабів дурнів тамтешні ЗМІ, як не лякали народи Заходом, а куди нині тікають його ненависники? Спочатку вони цю Європу називали шайтаном, а тепер кинулися туди прориватися.

Мало де, крім Росії, зомбування настільки тотальне, як у КНДР, а куди втікають нещасні північнокорейці за першої нагоди, куди рвуться від кімового "щастя"? Природно, до найлютіших ворогів.

Важко заперечувати замороченість народів, денно і нощно оброблюваних путінською, ісламістською або кімовською пропагандою.

Жовтень 1938 року. Судетські німці в місті Егер [нині Хеб на заході Чехії] вітають анексію Гітлером Судетського краю Чехословаччини. Після 1945 року влада Чехословаччини депортує з Судетів більшість німців, близько 3 млн

Але я переконаний в тому, що грандіозні, позамежні кошти, що витрачаються на зомбування народонаселення, витрачаються даремно. Тому що гіпноз цей - ненадійний і поверховий.

Як за "совка" обовванений радянський народ чомусь давиться в чергах за західними джинсами і кросівками, а не за продукцією фабрики "Скороход", так і нині росіяни рвуться в Європу, а не до останніх двох-трьох путінських друзів.

Політичний успіх і безпеку неможливо будувати на насильстві і тотальному обмані. Ще Авраам Лінкольн казав: "Скажіть людям правду, і країна буде в безпеці".

Можна переінакшити: для країни немає більшої небезпеки, ніж тотальна брехня.

Фейковий світопорядок, накреслений Путіним в останній промові, призначений виключно для "внутрішнього споживання", але він приречений, як і всі колишні ініціативи, збудовані цілковито на цинізмі, нахабстві і брехні "миротворця"-наперсточника.

Тому що брехня швидкоплинна і поверхнева, а народ, навіть зомбований, мозочком відчуває, де правда, а де обман. І жодний рейтинг вже нікого не заморочить.

Джерело: Новое время

Дивіться також:

Путіна вкотре порівняли з Гітлером

Фашизм повертається до Європи зі Сходу

Гітлер до 1939 року був хорошим - російський політолог

Донецькі шахтарі спалили прапори Третього рейху й СРСР. ВІДЕО

Путін назвав Геббельса талановитим: "Він домагався свого"

Плакат "ДНР" - рімейк нацистської пропаганди. ФОТО

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.