Спецпроект

Відкритий лист Генеральному прокурору Республіки Польща

Прошу Вас закрити справу ветерана УПА Степана Бакунеця, а в подальшому не піддаватися на провокації антиукраїнських сил у Польщі. Закликаю польських державних і громадських діячів, політиків відмовитися від практики втручання у внутрішні справи України...

Шановний пане Генеральний прокуроре!

В українських ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що органами прокуратури Польщі порушено кримінальну справу "за фактом злочинів проти польського народу" під час українсько-польського конфлікту, що мав місце на Волині у 1943 році.

Зокрема, відповідно до запиту прокуратури Республіки Польща в Україні допитано ветерана УПА Степана Бакунеця, який мав свідчити про ліквідацію одним із відділів УПА польської колонії Паросля поблизу села Антонівка в Сарненському районі Рівненської області.

На вимогу Польщі прокуратура допитала ветерана УПА

Якщо такі повідомлення є достовірними, то це означає лише одне: окремі політичні кола сучасної Польщі вкотре вирішили взяти за старе: спекулюючи на трагічних сторінках історії українського і польського народів, намагаються звинуватити Україну і українців у "етнічних чистках", реанімувати нафталінну ідею "великої Польщі", яка включає території сучасної Української держави, а відтак скомпрометувати Україну в очах світової спільноти.

Впадає у вічі, що цього разу для досягнення своїх цілей польські шовіністи намагаються залучити офіційні і державні структури, в тому числі силові органи, а саме Генеральну прокуратуру. При цьому значно розширюється спектр претензій до українців і України.

Крім звинувачень у "волинській різанині", польські "кресові" організації домагаються визнання незаконним рішення польського Сенату від 1991 року, яким засуджується операція "Вісла".

Волинська трагедія 1940-их: пошук між двома правдами

Не припиняються спроби ініціювати ухвалення законів, інших документів, у яких наголошується на так званих "злочинах" ОУН і УПА проти поляків.

У деяких польських ЗМІ чиниться відвертий тиск на українську владу з вимогами вибачення перед поляками за "волинську трагедію" 1943 року.

Дійшло до того, що католицька Польща фактично закриває очі на грубі випади проти УГКЦ, яку польські "кресові" організації звинувачують у причетності до "злочинів" ОУН і УПА.

Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

У зв’язку з цим вважаю за необхідне нагадати, що ще у липні 2003 року президент України Леонід Кучма та президент Республіки Польща Олександр Кваснєвський підписали спільну заяву "Про примирення - в 60 річницю трагічних подій на Волині", у якій застерігали від того, що сьогодні діється у Польщі:

"Ми вважаємо, що конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує Україну і Польщу. З цього місця, трагічно вписаного в історію обох народів, ми звертаємося із закликом зробити ще тіснішими зв'язки, які нас поєднують, усвідомлюючи, що кожен, хто ці зв'язки намагається розірвати, діє не тільки проти іншого народу, але також і проти власного".

Як бачимо, слів президентів у Польщі не почули.

Зрештою, виглядає, що не почутим залишився і заклик Папи Римського Івана-Павла, який з нагоди вшанування жертв українсько-польського конфлікту на Волині та в Галичині у 1943-1944 роках писав: "Нове тисячоріччя, яке щойно розпочалося, вимагає, щоб українці та поляки не залишались в'язнями сумних спогадів свого минулого, а, переосмислюючи з новим духом минулі події, подивились одні .на одних поглядом поєднання, зобов'язуючись будувати краще майбутнє для всіх".

Рада і Сейм готують спільну заяву про примирення

Змушений звернутися із до Вас із цим листом, оскільки наведені мною факти і висновки свідчать, що не має сенсу апелювати безпосередньо до ініціаторів і організаторів антиукраїнської кампанії у Польщі.

Натомість, бачу необхідність звернутися до представників влади у Республіці Польща, які займаючи високі державні посади зобов’язані зробити все від них залежне, щоб взаємини України і Польщі, українців і поляків були дружніми і по-справжньому європейськими.

Прошу Вас, шановний пане Генеральний прокуроре, закрити справу ветерана УПА Степана Бакунеця, а в подальшому не піддаватися на провокації антиукраїнських сил у Польщі.

Ветерани ОУН і УПА шановані в Україні люди, адже із зброєю в руках виборювали незалежність своєї Батьківщини. На жаль, з кожним роком їх стає все менше. Вони потребують спокою і підтримки, а не викликів для надання пояснень.

Водночас, усвідомлюючи необхідність збереження добросусідських відносин з Польщею, закликаю польських державних і громадських діячів, політиків відмовитися від практики втручання у внутрішні справи України, зокрема формування образу ОУН і УПА як сили, що начебто проводила "етнічні чистки".

Скандал із розкопками польських жертв УПА. Їх не можуть порахувати

В дійсності ж українці вели справедливу визвольну боротьбу на своїй землі. А подібні заяви з польського боку не мають під собою жодного історичного, правового і політичного підґрунтя. Такі заяви лише ускладнюють і без того не простий діалог стосовно Волинських подій, погіршують взаємини між двома країнами.

Сподіваюся, що мій лист не за лишиться без уваги та буде сприйнятий як щире бажання зберегти і примножити добросусідські взаємини між Україною і Польщею.

З повагою

Богдан Червак,

Голова ОУН

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.