У Німеччині засудили українця. За німецькі злочини

У Німеччині помер Іван Дем'янюк - радянський військовополонений родом з України, якого у травні 2011 року німецький суд визнав співучасником злочинів у нацистських таборах смерті. "Історична Правда" нагадує про обставини цього суду у торішній колонці Ігоря Голода.

-----------------

Однозначно скандальний подарунок до 65-ї річниці перемоги над нацизмом підготувало "правосуддя" батьківщини цього зла - Німеччини. Бо, як і обіцяло, саме в травні 2011-го завершило в Мюнхені суд над 91-річним уродженцем Вінничини Іваном Дем'янюком, на котрого перевантажило неабияку частку скоєного німцями в ході Другої світової війни.

Покарали, щоб злякати... найманців Каддафі?

Сам підсудний запевняє, що, потрапивши 1942 року як червоноармієць до німецького табору для військовополонених, поневірявся там доти, поки його не переправили до "Русской освободительной армии" Андрєя Власова. Натомість від приписуваної йому ролі у будь-якому з концтаборів відхрещується.

І все ж його засудили до п'яти років позбавлення волі за те, що нібито "брав спіучасть у вбивстві 29579-х євреїв у нацистському табору "Собібор" у Польщі". Бо, наполягають обвинувачі, наш співвітчизник начебто служив на тій "фабриці смерті" есесівцем-охоронцем тоді, коли саме стільки в'язнів отруїли там у газових камерах, після чого їхні тіла спалили в печах.

"Це при тому, - зауважила радіостанція "Німецька хвиля", - що не доведено жодного конкретного вчинку підсудного. Суд просто визнав слушними аргументи прокуратури - позаяк "Собібор" був "табором смерті", то навіть його рядових наглядачів, до яких відносять і Дем'янюка, обвинувачення вважає співучасниками масових вбивств".

"Сторона звинувачення запропонувала рідкісну й радикальну інтерпретацію", - дивується й канадська газета "The Globe and Mail". Тому припускає, що вирок Дем'янюку - "це сигнал, що прості службовці тиранів - такі ж злочинці", який, можливо, стане стримуючим фактором для африканських найманців, котрі перебувають на службі у лівійського диктатора Каддафі".

"Докази" сфабриковано в КДБ

Але адвокат підсудного Ульріх Буш все ж подав до Федерального суду Німеччини касаційну скаргу, в якій стверджує: "Суд дотепер не знайшов жодного доказу, який би можна було використати як свідчення проти Дем'янюка, хоч висловлюється переконання, що він винен. Але переконання - це міркування. А міркування - не підґрунтя для оголошення вироку в правовій державі".

Ульріх Буш нагадує, що закони Німеччини не можуть застосовуватися щодо Дем'янюка, бо він - уродженець України. А "Собібор" - на теренах Польщі, яка припинила справу проти нашого співвітчизника через відсутність доказів.

Адвокат наполягає також: "Документи й свідчення очевидців настільки відрізняються, що таких Дем'янюків могли бути щонайменше шестеро". Тому слідчі могли помилитися. А підсудний - стати жертвою помилки в ідентифікації.

Відтак Ульріх Буш протестує в касаційній скарзі проти відмови суду врахувати звіт Федерального бюро розслідувань США, яке встановило, що єдиний "доказ провини" Дем'янюка - "його" посвідчення особи охоронця "Собібора" - сфабриковано в Комітеті державної безпеки СРСР.

Адже його фото на тому документі, як встановив професор Каліфорнійського університету Причард, змонтоване з двох світлин і проштамповане двома печатками, лінії яких зміщені.
Та й на грудях у сфотографованого - номерний знак засудженого, а не охоронця. А есесівські відзнаки - "блискавки" - намальовано на світлині від руки.

Дірка на фото засвідчує, що воно здерта з якоїсь особової справи. Різні й розміри чисел фото та самому посвідченні. Підроблені й підписи на ньому. Бракує дати видачі цього документа. Не збігається й колір очей та зріст Дем'янюка й справжнього охоронця табору. А на фотопапері, на якому зроблена світлина, виявлено оксид титану, який почали застосовувати з кінця 1960-х. Адвокат Дем'янюка, Майкл Тігар, заявляє, що й чорнила на ньому - не німецькі, а... радянські.

Гітлер проти Сталіна: хто був гірший?

Тож ФБР запевняє, що КДБ вдався до "поширеної у часи "холодної війни" практики дискредитації емігрантів iз СРСР - підробив посвідчення.

Єдиний із в'язнів "Собібора", який запевняє, що впізнав Дем'янюка, - це 87-річний Олексій Вайцен із... Рязані. Втім, у Мюнхені скептично розцінили його нинішню здатність пройти психіатричну експертизу, щоб свідчити проти Дем'янюка.

А його адвокати протестують у касаційній скарзі ще й проти відмови суду перевірити свідчення односельчан засудженого Івана Миколайовича Дем'янюка.

Односельчани впевнені, що того переплутали з його тезкою й однофамільцем - Іваном Андрійовичем Дем'янюком, теж уродженцем Дубових Махаринців на Вінничині. Адже коли покійного нині однополчанина Дем'янюка викликали в 1970-х роках на допит у КДБ і показали фото з посвідчення охоронця концтабору, він сказав Андрійовичу: "Тебе розшукують у Вінниці. Напевно, будуть викликати".

А через декілька днів цей Дем'янюк... повісився. Чи не тому, що був охоронцем концтабору, відтак боявся розплати за скоєне у ньому?

П'ять років за... 29579 вбивств

Суддя Мюнхенського земельного суду Ральф Альт на час розгляду апеляції, "враховуючи, що вердикт ще не набув правової чинності та з огляду на вік і тяжкий стан здоров'я Дем'янюка", звільнив його з-під варти. Бо позаяк США позбавили його громадянства, він не може залишити терени Німеччини.

Та вже одне лише співвідношення інкрімінованої провини з покаранням викликає щонайменше подив. А ноловний редактор львівського часопису "Ї" Тарас Возняк зауважує: "Це смішний вирок - п'ять років за знищення понад 29 тисяч осіб. Його дають за крадіжку кількасот доларів".

Два роки тому, теж напередодні Дня Перемоги, світ облетіла інша "сенсація" - нібито що в Україні "виробляють і масово продають" ляльку Гітлера. "Хіт продаж" - таку фразочку вжив у своєму сюжеті журналіст Першого каналу російського ТБ Віталій Кадченко

Щоправда, мюнхенська прокуратура пояснила відносно "м'яке" покарання тим, що Дем'янюк уже "відсидів" вісім із половиною років у слідчій в'язниці в Ізраїлі. Адже його вже судили в цій країні у 1986-1988 роках за те, що він нібито був катом нацистського концтабору в Треблінці на прізвисько "Іван Лютий".

Впродовж 1988-1993 років Дем'янюк навіть чекав там у камері смертників на виконання найсуворішого вироку, врешті-решт скасованого. Бо його адвокат, ізраїльтянин Йорам Шефтель, розшукав після краху СРСР у радянських архівах свідчення, що "Іваном Лютим" був інший екс-червоноармієць.

Та позаяк навіть і тринадцяти років (вісім із половиною за гратами в Ізраїлі плюс ще п'ять, доданих у Мюнхені) явно замало не лише за 29579 вбивств, а й за кожне з них, то напрошується висновок, що засудили у Німеччині не так Дем'янюка, як... коли й не всіх українців, то, принаймні, дуже й дуже багатьох.

Як же без нас?

Адже, зі слів речниці мюнхенської прокуратури Барбари Штокінґер, "слідство виходило з того, що злочини під час війни були можливі, оскільки такі особи, як обвинувачений, активно підтримували систему".

Таким чином німецьке "правосуддя" дало зрозуміти, що під його "меч" наш співвітчизник потрапив, щоб неабияку частку відповідальності за скоєне німцями перекласти в тому числі й на... українців, без яких німці самі з євреями нібито не впоралися б.

Однак, по-перше, публіцист із Києва Сергій Грабовський встановив: "Улітку 1942 року (коли, як визнав мюнхенський суд, Дем'янюк нібито став есесівцем-охоронцем нацистського концтабору) до СС "унтерменшів"-українців не брали (расова доктрина!); це вже з другої половини наступного року спершу західних, а потім і всіх українців відповідні нацистські служби зарахували до "арійських народів" (з огляду на фіаско окупаційної політики, але, як казали в анекдоті радянських часів, було вже запізно пити "Боржомі")".

По-друге, журналіст Олександр Горобець дивується в своєму блозі на київському сайті "Корреспондент": "Вахмістр охорони (а їх у фашистів, мабуть, було десятки, коли не сотні тисяч), якщо таким і навіть був Дем'янюк, міг насправді уявляти собою таку колосальну, значиму роль у грандіозному механізмові людинознищення фашистського рейху, яку йому приписують?"

Відтак головний редактор львівського часопису "Ї" Тарас Возняк констатує: "Це початок процесу символічного перекидання німецької провини за злочини нацизму на всіх інших. Покоління, яке брало участь у винищенні євреїв і неєвреїв у нацистських концтаборах, вже майже відійшло, залишилися одиниці. Тому слід показати, що не лише німці брали участь у цьому, а й хорвати, поляки, українці".

"Із міркувань практичної зручності"

По-третє, експерт номер один у світі в дослідженні нацистських злочинів - нідерландський професор кримінального права Кристіан Рютер - звернув увагу на те, що на суді над Дем'янюком відбулося "різке відхилення од звичної практики юриспруденції Німеччини".

Дослівно ж він встановив: "Дрібних виконавців чужих наказів у Західній Німеччині не судили. Інакше було в Німецькій Демократичній Республіці. Там усім охоронцям концтаборів висунули типове обвинувачення - пособництво. Давали по чотири або шість років. Але після об'єднання Німеччини усіх реабілітували як жертв сталінізму, і ще й виплатили компенсації".

Кореспондент низки київських газет у Німеччині Віктор Тимченко встановив, що "багато людей, які були серед нацистів, працювали після війни в уряді, були на військовий посадах, були заступниками міністрів, державними секретарями, їх повно було в поліції". І що "в Німеччині з'явилося політично-культурологічне прагнення - зняти з себе вину і перекласти її на плечі інших людей".

"Я звинувачую Німеччину". Промова Дем'янюка в мюнхенському суді

Але даремно адвокат Дем'янюка, Ульріх Буш, звертався до суду в Мюнхені з поданням про упередженість Феміди й прокуратури, в якому наводив наступні факти:

"Земельний суд в Хагені 1966 року виносив ухвалу щодо 11-х німецьких есесівців - наглядачів табору Собібор і п'ятьох із них виправдав. Ці німецькі наглядачі СС посилалися на те, що були змушені слідувати наказам нацистів, оскільки мали боятися, що інакше їх розстріляють або отруять газом. Земельний суд в повному обсягу визнав цей захист".

"Начальники та командири невинуваті, а підлеглий - винний?", - запитував Буш. Адже навіть уже засудженого 1966 року у Франції до довічного ув'язнення за причетність до вбивства 150 тисяч євреїв коменданта концтабору "Собібор" Карла Френцеля, який особисто застрелив там шістьох євреїв, звільнили у 1982-му "через стан здоров'я, який робить перебування у в'язниці негуманним".

Чому ж така ж великодушність обійшла 91-річного Дем'янюка, який також страждає від багатьох недуг? На це запитання відповіла канадська "The Globe and Mail": "Високопоставлені нацисти, і багато другорядних діячів уникли покарання з міркувань практичної зручності, національних інтересів чи піклування про імідж країни".

Фігуруємо лише як колабораціоністи

А британська "The Independent" пояснює: "Багато німців та іноземних спостерігачів вважали західнонімецьке правосуддя смішним, коли справа торкалася розплати за нацистське минуле. Тому цей новий серйозний підхід (щодо Дем'янюка - ІП), попри свою бажаність, дивує. Що змінилося?

По-перше, Дем'янюк - не етнічний німець. Вперше німецький суд отримав нагоду викрити злочини колабораціоністів, щоб показати рівень, до якого нацисти при масових вбивствах опиралися на ненімців. По-друге, німецьке Центральне бюро з розслідування нацистських злочинів хоче продемонструвати своє завзяття і довести потрібність".

Однак у результаті цієї небувалої для них завзятості, як визнав в інтерв'ю радіостанції "Німецька хвиля" експерт з питань східноєвропейської історії Ернст Людеманн, "українці, котрі дуже потерпали під час війни від німецької окупації, тепер фігурують лише як колабораціоністи".

Спогади тих, хто вижив, про війну і окупацію

Причому фігурують не лише в публікаціях ЗМІ, а й в офіційному коментарі російського міністерства закордонних справ із приводу вердикта Дем'янюку. Адже воно стверджує, що "вирок мюнхенського суду - це також відповідь тим силам, які прагнуть фальсифікувати й переписати історію, потурають спробам реабілітації та героїзації нацистів і їхніх прибічників".

При цьому московські дипломати наголосили, що "впродовж усього судового процесу в Мюнхені російська сторона своєчасно надавала необхідне сприяння німецькому правосуддю".

Зокрема, "німецьким судовим і слідчим органам оперативно надавалися копії архівних документів, процесуальних матеріалів, включаючи допити свідків, які мали стосунок до справи Дем'янюка". Хоч ці "докази", як встановили експерти ФБР США, сфабриковано в КДБ.

Звідси висновок - у Мюнхені, по суті, уклали новий "пакт Молотова-Ріббентропа" - спробували "інтернаціоналізувати"... нацизм, переклавши неабияку частку відповідальності за скоєне німцями на уродженця "в усьому винної невістки" України, щоб звинувачувати її громадян у "колабораціонізмі".