Спецпроект

За вашу чи й нашу свободу?

325 років тому Варшава і Москва підписали "Вічний мир", поділивши Україну по Дніпру. Менш ніж через сторіччя поділили й саму Річ Посполиту. У 1939 році аналогічна доля спіткала також Річ Посполиту ІІ. Так само може бути і зараз - якщо Україна впаде, то чи не привалить вона і Польщу?

6 травня 1686 року в Москві між Річчю Посполитою і Московською державою був підписаний трактат про "Вічний мир".

Вічним йому стати не судилося... Не минуло й століття, як у 1772 році Росія, Австрія і Пруссія відкраяли від Польщі по добрячому шматкові, а після ІІ-го й ІІІ-го поділів у 1793 та 1795 роках Річ Посполита І й сама канула у Вічність.

У 1939 році така ж доля спіткала і Річ Посполиту ІІ, поділену Радянським Союзом і Німеччиною.

Вердикти історичних докторів...

"За планами кремлівських ляльководів гасло "За вашу і нашу свободу" повинне бути витерте з свідомості і поляків, і угорців, і українців... Тим більше, що у Польщі, не без непрямої участі добродіїв зі Сходу, було приведено до влади досить лояльну до Росії владу". Юрій Левикін

Досвід XVII й XX століть активно використовується і нині.

Побачивши, що поглинути всю Україну не вдається, "добродіями зі Сходу" поставлено складне і політично вмотивоване завдання - довести, що історична Галичина не має нічого спільного з Україною, а українське населення цих областей - не українці. Подібна думка все частіше мусується в ЗМІ.

Так нещодавно Данило Яневський, фахівець з української історії, справедливо зауважуючи, що населення сучасної України до ХХ століття ідентифікувало себе як народ руський, відверто однак реанімує полонофільську ідею для Галичини: "Проголошення ЗУНР - наголосимо на цьому ще раз - відбулося ВСУПЕРЕЧ ясно висловленій волі абсолютної більшості населення Східної Галичини".

Цікаво, що позбавлений сентиментів щодо українців Шарль де Голль, який у складі польської армії (Галлера) брав участь у польсько-українській війні 1920 року проти більшовиків, означуючи перманентний конфлікт в східній Галичині між поляками і русинами (тобто українцями), опонує доктору історичних наук Яневському.

Він писав, що утворення незалежної держави України призвело до небувалого ентузіазму галицьких русинів:"Вони хочуть бути частиною України і молода держава, зі свого боку, збройно підтримує їхні вимоги. Щиро кажучи, галицька провінція на схід від Лемберга заселена переважно русинами...".

Інший висновок Яневського -"Всім без винятку учасникам всесвітнього цивілізаційного конфлікту 1939-1945 років східногалицькі українські інспірації були або відверто байдужі, або ворожі".

Ще один із когорти історичних докторів - Дмитро Табачник стверджує, що "деякі рішення, що здавалися правильними в той момент, в історичній перспективі виявилися міною уповільненої дії, яка вибухнула після розпаду СРСР і до цього дня ще отруює нам життя.

Я маю на увазі рішення про включення східно-польських, західноукраїнських земель до складу УРСР... в 1945 році її (Галичину) можна було б безболісно повернути Польщі".

В руслі цієї стратегії активно діє й депутат-регіонал Юрій Болдирєв: "Маючи у своєму складі цей регіон, Україна перебуватиме в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава".

А що поляки?

Дивує те, що якась частина польського суспільства таки ведеться на цю вудку.

На youtube з'явилося чимало провокаційних відео штибу "Відновити Креси..." або "Справжня Польща повернеться", де сучасна Польща окупує територію України (і Словаччини, і Латвії, і навіть Швеції), відновлює таким чином "східні креси" (прикордонні краї).

Ведеться жваве обговорення. Втім, тверезіші голови в коментарях охолоджують новітніх польських імперців: "А що робитимеш на своїх кресах, коли прийдуть бандерівці?".

Як діють професійні "борці з українцями" в Польщі

На думку поляків, Росія скоригувала свою політику щодо Польщі через те, що вважає її за "головного гравця на східноєвропейській політичній арені".

І хоча, з одного боку, існування дружньої, стабільної і процвітаючої України є сприятливим чинником для Польщі, але, з іншого, її відсутність не буде представляти для Речі Посполитої ІІІ жодної трагедії - завдяки вступу до НАТО та до Європейського Союзу не значно б погіршилася ситуація з безпекою, не порушилися б основні економічні інтереси.

А як було в часи минулі?

"Вічний мир" і ІІІ поділи Польщі

"А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала,

Та й вас роздавила!"

Тарас Шевченко

Трактат про "Вічний мир" остаточно затвердив поділ українських земель між двома державами.

Згідно з договором Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ. Річ Посполита отримувала 146 тисяч карбованців компенсації за відмову від претензій на Київ.

Як цар і король поділили Україну по Дніпру без санкції козаків

Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річці Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошені турецько-татарськими і польсько-шляхетськими нападами, мали стати "пусткою", нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.

Однак "мир" не пройшов випробовування на "вічність".

Після поділів (І - у 1772, ІІ - у 1793 та ІІІ - у 1795 роках) Речі Посполитої між потужнішими на той час сусідами Пруссією, Росією та Австрією, Польща на 123 роки зникає з політичної карти Європи.

"Єще Польска нє зґінела..."

"Польща та Україна є критичними гравцями у розбудові нової реальності на європейському континенті... Найважливішим у стратегічній ролі Польщі та України є співпраця між цими двома країнами". Збіґнєв Бжезінський

ХІХ століття стає віком національних повстань поляків проти загарбників. Кожне покоління бореться за свободу (1807-1812 - поряд з Наполеоном, 1830-1831 - в листопадовому повстанні, 1848 - у Весні Народів, 1863-1864 - у січневому повстанні).

Під час повстання 1830-31 років народився знаменитий лозунг польських демократів, звернений до населення правобережної України: "За нашу і вашу свободу!".

Керівники повстання, з метою відновлення Польщі в межах 1772 року (тобто Польщі, до складу якої входила б і частина українських, литовські та білоруські землі) зробили спробу поширити його за межі Польщі - на територію Литви, Білорусі і Правобережної України.

Прапор повстанців 1830-го. "Польська" сторона...

Однак якщо в Литві та Білорусі повстанці спочатку досягли певних успіхів, то в Правобережній Україні вони зазнали фіаско.

Не здобувши широкої підтримки поміж українських селян, польські повстанці марно сподівалися на допомогу з Варшави, яка мала вислати сильне військове угруповання, досвідчених інструкторів, зброю, боєприпаси, тощо.

Придушення повстання в Україні пришвидшило загальну поразку поляків у війні проти Російської імперії.

Польсько-українська війна 1920 року проти більшовиків

25 квітня 1920 року згідно з "Варшавською угодою", укладеною Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським, поляки разом з українцями розпочали війну проти радянської Росії.

"Варшавська угода", укладена 24 квітня 1920 року між урядами УНР і Польщі, не була рівноправною. Користуючись безвихідним на тоді становищем Директорії, Польща залишала за собою Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину з Підляшшям і Полісся.

Пілсудський, Петлюра та інші люди, які примиряли Україну і Польщу

Варшавський договір забезпечував широкий вплив поляків на адміністрацію, військо, фінанси і залізниці України. Договір вороже сприйняли західні українці та неприхильно - значна частина українців Наддніпрянщини.

Буквально через день після підписання угоди польські й українські війська виступили разом у похід проти більшовиків, що захопили Україну, загальним девізом якого стало старе повстанське гасло 1830 року - "За нашу і вашу свободу!".

Зрештою, труднощі війни змусили польський уряд укласти перемир'я, а згодом, 18 березня 1921 року, Ризький мир з РСФРР і УСРР, фактично ліквідувавши наслідки Варшавської угоди.

Ризький мир та "Пакт Молотова-Ріббентропа"

"Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і без незалежної Польщі не може бути незалежної України". Юзеф Пілсудський

За Ризьким миром українські землі було поділено між Польщею і Росією. Поляки визнали Радянську Україну як самостійну державу.

За Польщею залишалися, крім Галичини (Східна Галичина була анексована Польщею після рішення Ради послів 15 березня 1923 року), Холмщина з Підляшшям та західні частини Волині й Полісся. Війська УНР були інтерновані в Польщі.

 "Руська" сторона прапора польських повстанців 1830-го

Зі зникненням із карти Європи незалежної України у 1921 році сусідом новоутвореної Речі Посполитої став створений у 1922 році Радянський Союз, який у серпні 1939 року заключив із нацистською Німеччиною "Пакт Молотова-Ріббентропа", більше відомий у Польщі, балтійських країнах і Німеччині під назвою "Пакт Гітлера-Сталіна".

Пакт обернувся катастрофою для Польщі. Могутні союзники - Велика Британія та Франція - відповіли на напад Німеччини на Польщу "Сидячою" війною, а на окупацію "східних кресів" СРСР ніяк не відреагували.

"Творимо майбутнє разом"?

"В України є чудовий шанс. Шлях до Євросоюзу може прокласти Євро-2012. Сподіваємося, що українці вчинять відповідно до їхнього улюбленого прислів'я: "Українець довго запрягає, але швидко їде". Gazeta Wyborcza

Після того, як УЄФА 18 квітня 2007 року у Кардіффі вибрав тандем Польща-Україна для проведення чемпіонату Європи 2012 року, здавалося, що слоган чемпіонату "Творимо майбутнє разом" (польскою - "Razem tworzymy przyszłość") набуває реальних рис.

Проте, "із загибеллю в авіакатастрофі під Смоленськом тодішнього президента Польщі Леха Качинського та цілої плеяди польських політків найвищого ешелону, Україна втратила свого найпалкішого адвоката в Європі", - вважає львівський оглядач.

Пригадується назва відомого історичного роману польського письменника Генріка Сенкевича "Куди йдеш (Quo vadis)". Можливо, західному сусідові варто замислитися над минулим й дещо скоригувати свою нинішню політику щодо України?

Перефразовуючи Шевченка, якщо Україна впаде, то чи не привалить вона і Польщу?

Втім, основна перешкода вступу України до Європейського Союзу знаходиться не у Варшаві, Брюсселі чи Москві, а тільки у головах частини українців, трохи вивихнутих Переяславом у східний бік...

Надія Світлична: Різдво у в’язниці. Спогади Надії Світличної

Протягом свого 4-річного ув’язнення мені припало тричі святкувати Різдво в умовах Мордовського концтабору для жінок. Дух земляцтва в таборах досить міцний; особливо на свята в’язні згуртовуються за традиціями рідного краю. Ми починали готуватися до свят заздалегідь, ще з літа. Якщо комусь належалася з дому посилка, і все ж, якщо комусь дозволялося дістати ту рідкісну посилку, то для неї замовляли в родичів грамів 30-50 маку, стільки ж горіхів, сушениці, грибів. Це все добро зберігали до свят.

Іван Ольховський: Гра в одні ворота

Подвійні стандарти оцінки жертв, нехтування науковими здобутками колег, нав’язування міфів. Ось що криється за благими намірами істориків-підписантів Другого польсько-українського Комюніке про пошук спільної інтерпретації подій ХХ століття, зокрема українсько-польського конфлікту на Волині.

Юрій Юзич: Міст, через який Україна програла війну

Це залізничний міст в Перемишлі через ріку Сян. Кожен, хто вивчав хочаб в загальному причини поразки України в так званій першій польсько-українській війні 1918-1919 року, неодмінно чув - залізничний міст у Перемишлі потрібно було підірвати… Бо в результаті через цей міст йшло забезпечення оточеному з усіх боків гарнізону поляків у Львові. Завдяки цьому мосту українці втратили Львів і Галичину, а опісля Україну.

Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.