У канадському парламенті заборонили виступ засновниці Всесвітнього дня вишиванки через сорочку Бандери

За інформацією, яку я отримала від керівництва Конгресу Українців Канади, депутат-ліберал українського походження Іван Бейкер заблокував мій виступ в канадському парламенті через... сорочку Степана Бандери, яку ми спільно із проєктом Вишивка в одязі видатних українців відтворили у 2022 році.

 

На першому фото - я біля стін канадійського парламенту. На другому фото на фоні прапорів - канадійський депутат-ліберал українського походження Іван Бейкер під час урочистих заходів з нагоди Всесвітнього дня вишиванки в канадійському парламенті.

Різниця, на перший погляд, між цими фото - невелика - я назовні, а він - всередині.

Але саме в цій деталі справа.

За інформацією, яку я отримала від керівництва Конгресу Українців Канади, саме цей депутат заблокував мій виступ в парламенті через…увага!... сорочку Степана Бандери, яку ми спільно із проєктом Вишивка в одязі видатних українців  відтворили у 2022 році (амбасадорами цієї сорочки стали відомі історик Володимир В'ятрович та тележурналістка Яніна Соколова).

 
Степан Бандера
 
Володимир В'ятрович

Як мені пояснили, в депутата виникло побоювання, що російська пропаганда підхопить цю тему, і постраждаю я особисто, він, а також українські інтереси загалом.

Так ось, публічно повідомляю (після того, як ми не отримали листа на наш офіційний запит), що мені абсолютно байдуже, що говорила, говорить і говоритиме ворожа пропаганда про діяльність нашої громадської організацї та проєкти. Але справа зовсім не в цій ситуації особисто зі мною. Це значно більший виклик та проблема.

Якщо коротко по пунктах:

1. Карколомне лицемірство (заблокувати мій виступ, а самим виступати з трибуни та щиро розповідати, як люблять свято, робити фото та вітальні пости).

2. Максимально проросійські наративи, на які очевидно опирається українське лобі, мовляв, постать Степана Бандери - це небезпечна тема про нацизм тд тп.

3. Кволість і відсутність сили. Замість того, щоб починати довготривалу дискусію про вклад Степана Бандери у боротьбу за незалежність України, замість того, щоб відстоювати кордони українського культурного світу і пояснювати іноземцям, що є зона наших цінностей, яку вони не мають права ставити під сумнів, українською стороною все максимально здано у цій ситуації.

4. Відсутність розуміння того, що відбувається в Україні - тобто to be on the same page. Ми пояснювали, що в Україні на офіційному рівні перейменовують вулиці та інші публічні простори на честь Степана Бандери, тож якщо канадійський ліберал, а також деякі старі організації українців так переймаються, будь ласка, нехай все таки стежать за процесами в українськоку суспільстві.

5. Відсутність розуміння місії Всесвітнього дня вишиванки - це не просто фестивалі вареників, танців і вітальних промов, це один з майданчиків культурної та політичної презентації України у світі, лобі та інформаційного протистояння росії.

 

Висновки з цієї історії:

1. У нас дуже багато роботи в культурно-освітній сфері по всьому світу.

2. Українські громади закордоном мають очолювати молоді, амбітні лідери, які ще близько пов'язані з Україною, розуміють ситуацію, виклики, готові бути категоричними, приймати чіткі рішення, тримати удар.

3. За кожною культурною ініціативою та українськими діячами уважно стежить ворог та ретельно збирає інформацію (наша ГО реалізувала за 18 років понад 100 великих проектів в Україні та закордоном, з моменту відшиття вишиванки Бандери пройшло 3 роки, і після того інфопростір був заповнений великою кількістю інших проєктів).

Захід був затверджений та готувався протягом трьох місяців, мою участь скасовано за 3 дні. Спеціально так, щоб був обмежений час реагувати та боротись. З етичних міркувань поки не коментуватиму позицію та поведінку Посольства України в Канаді у цій ситуації.

Ми спеціально залишили цю прикру історію на "після свята", щоб не псувати теплий настрій, яким наповнений День вишиванки.

Проте ми розпочинаємо довгу публічну реакцію.

НЕ МОЖЕ БУТИ НОРМОЮ, коли українці скасовують своїх же - українців.

Я закликаю до широкого обговорення потреб і викликів у діаспорі та того, хто очолює українські ініціативи і лобі.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.

Володимир Бірчак: Не можна здавати своїх. Не кошерно

Роздуми з приводу "Другого польсько-українського Комюніке".