Джо Байден: Історія спостерігає за нами

Фрагмент промови президента Джо Байдена "Про стан держави" перед Конгресом США.

 

У січні 1941 року президент Франклін Рузвельт прийшов до цієї зали, щоб звернутися до країни. Він сказав: "Я звертаюся до вас у безпрецедентний момент в історії нашого Союзу". гітлер був на марші. В Європі вирувала війна.

Метою президента Рузвельта було розбудити Конгрес і попередити американський народ, що це не звичайний момент історії. Свобода і демократія були під загрозою у світі.

Сьогодні ввечері я прийшов до цієї ж зали, щоб звернутися до країни.

Зараз саме ми стоїмо перед безпрецедентним моментом в історії нашого Союзу.

І так, моя мета сьогоднішнього вечора - розбудити цей Конгрес і попередити американський народ, що цей момент також не є звичайним. З часів президента Лінкольна і Громадянської війни свобода і демократія не були під такою загрозою у нас вдома, як сьогодні.

Рідкісність нашого сьогоднішнього моменту полягає в тому, що свобода і демократія перебувають під загрозою, як вдома, так і за кордоном, в один і той самий час.

За кордоном путін та Росія на марші. Він вторгся в Україну і сіє хаос по всій Європі та за її межами. Якщо хтось у цій залі думає, що путін зупиниться в Україні, я запевняю вас, що ні.

Але Україна може зупинити путіна, якщо ми будемо разом з нею і надамо їй зброю, необхідну для захисту. Це все, про що просить Україна. Вони не просять американських солдатів. Насправді, американські солдати не воюють в Україні. І я рішуче налаштований на те, щоб так було й надалі.

Але зараз допомога Україні блокується тими, хто хоче, щоб ми відійшли від нашого лідерства у світі.

Не так давно президент-республіканець Рональд Рейган сказав у весь голос: "Пане Горбачов, знесіть цю стіну". А зараз мій попередник, колишній президент-республіканець, каже путіну: "Роби, що хочеш, чорт забирай".

Колишній американський президент фактично сказав це, вклоняючись російському лідеру. Це обурливо. Це небезпечно. Це неприйнятно.

Америка є членом-засновником НАТО - військового союзу демократичних країн, створеного після Другої світової війни для запобігання війні та збереження миру.

Сьогодні ми зробили НАТО сильнішою, ніж будь-коли. Минулого року ми прийняли до Альянсу Фінляндію, а сьогодні вранці до НАТО офіційно приєдналась Швеція, прем'єр-міністр якої сьогодні тут присутній. Пане прем'єр-міністр, ласкаво просимо до НАТО, найсильнішого військового альянсу, який коли-небудь знав світ.

Я звертаюсь до Конгресу: ми повинні протистояти путіну. Надішліть мені на підпис двопартійний законопроект про національну безпеку.

Історія спостерігає за нами. Якщо Сполучені Штати відступлять зараз, це поставить під загрозу Україну. Європа знаходиться під загрозою. Вільний світ опиниться під загрозою, заохочуючи тих, хто бажає нам зла.

Моє послання президенту путіну просте. Ми не відступимо. Ми не схилимося. Я не схилюся.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.